Збір на патронат поранених

Збір на патронат поранених

Історія боротьби Сергія

У військового Сергія Потана — правобічний гонартроз III-IV ст. Стан після пластики передньої хрестоподібної звʼязки. Він терпить сильний больовий синдром, має різке порушення функції опори та ходи. Чоловік може пересуватись тільки за допомогою милиць і то не на довгі дистанції. Але, уявіть, він зараз знаходиться у зоні бойових дій!!!

Після лікування він мав повертатись на службу. Хоча, у нього майже відсутній колінний суглоб. Травмований чекає на операцію зі встановлення ендопротеза, яка вартує від 100 тисяч гривень. 

Травми суглобів є особливо складними, оскільки вони відповідають за рухові можливості та стабільність нижніх кінцівок. Поранення коліна обмежують рухливість та спричиняють хронічний біль. Протезування суглоба коліна є необхідним для повернення військового до активного життя. Операція допоможе Сергію забезпечити себе та свою сім’ю і продовжити служити на користь нації.

Після поранення, почалась нова боротьба.

Для забезпечення хірургічного втручання травмованим необхідні величезні фінансові ресурси. Об’єднання зусиль у зборі коштів дозволить нам разом надати необхідну підтримку та покращити життя того, хто віддав своє здоров’я заради нашого захисту та безпеки.

Звернутись за допомогою до Міжнародного благодійного фонду “Здоровʼя українського народу” та заповнити анкету учасника #ВрятуйКінцівку чоловіку порадили товариші, коли він перебував у реабілітаційному центрі міста Кривий Ріг. Йому зробили операцію на лівій нозі — видаляли тромби. Така процедура була рекомендована і для іншої кінцівки. Та лікарі не можуть зробити її через травму, яку отримав воїн під час обстрілу у зоні бойових дій.

Щоб рятувати праву ногу, Сергію вже робили операції, встановлювали титанову пластину, разів зо вісім відкачували рідину. Лікарі просять негайно робити протезування колінного суглоба, щоб не втратити шанс на відновлення нижньої травмованої кінцівки. 

“Я дуже вдячний фонду, що мені допомогли з консультацією у талановитих спеціалістів. Нещодавно я потрапив на прийом до Дмитра Євгеновича Щербакова. Він подивився знімки, оперативно зв’язався з моїм хірургом, який мене оперував раніше. Тепер необхідно лише закупити дороговартісний ендопротез, щоб якнайшвидше провести операцію по заміні колінного суглоба”, — розповідає Сергій.

Як тільки закінчилась реабілітація, чоловік повернувся у район Авдіївки. Тепер чекає на дату хірургічної маніпуляції. Долаючи біль при кожному русі, він все одно намагається виконувати, як виходить, свою роботу, щоб бути корисним на фронті навіть з милицями. “Травмування у мене відбулось “на нулі”. Почався мінометний обстріл тоді, коли ми з товаришами ремонтували важку техніку. Хлопці молоді, вони одразу з башти повиплигували. А я якось зачепився. Ми тоді у кросівках працювали. У момент, коли застряг, стався вибух. Мене вибуховою хвилею відкинуло та аж об дерево вдарило. Отак я злетів з машини. Отак поранився, там звʼязки, все на нозі було пошкоджене”, — розповідає Сергій Потан.

Чоловік жаліється, що ходити зараз практично не можливо. Розповідає, що побратими його носять, возять, коли є така необхідність. Переносять, коли починається обстріл. Воїн пішов на війну добровільно. Каже, спочатку його не брали через вік. Зараз йому 52 роки. Але він свого домігся і почав виконувати завдання. “Я у минулому — танкіст. Гарно розбираюсь у баштах, пушках, важкій техніці. Мої знання цінні і я їх зміг реалізувати у ремонтному батальйоні. Мені треба було хлопців підготувати, вчити їх ремонтувати. Це все я робив. Перші три місяці я не вилазив з того “нуля”, ми ремонтували техніку прямо там. Якщо десь щось зламалось — ми одразу там, не дивлячись на небезпеку. Пишаюсь тим, що мені вдалось багатьох молодих хлопців навчити ефективно використовувати знання та вміння. 

Це моя мета, яку я сформував одразу, коли почалось повномасштабне вторгнення. У мене навіть тоді думки не було, щоб сидіти вдома. Я одразу пішов. А як можна було залишатись в стороні, коли гине цвіт української нації. Я такого надивився за останні роки. Ось у мене тут, хлопчики 19-21 року гинуть, а ці діти мали б жити далі, родини створювати. У мене навіть запитання не стояло — йти чи ні на війну. Усе моє оточення — друзі, куми, знайомі — всі пішли воювати за наші території. А після перемоги України треба всім братись за те, щоб відновлювати країну, тому так важливо вижити, зберегти здоровʼя. Або робити все можливе, щоб повернути його після травмування”, — підсумовує Сергій.

Команда національної програми #ВрятуйКінцівку за підтримки благодійників та донатів від українців змогла допомогти з медичними девайсами для сотень поранених. Забезпечили консультаціями та лікуванням від найталановитіших лікарів травматологів-ортопедів. Звісно, надаючи допомогу пораненому військовому у зборі коштів на протезування суглоба коліна, ми виявляємо свою подяку та вдячність за його жертовність і самовідданість. Дякуючи вашим внескам, суму необхідну для Віталія вдалось зібрати. Всі подальші пожертви, будуть скеровані на наступних захисників в черзі. Разом ми можемо зробити диво для здоровʼя в житті героїв та допомогти йому повернутися до активного життя. Давайте об’єднаємось і виявимо нашу справжню солідарність. Підтримаймо наших захисників!

Оплата через Приват Банк (додаткові можливості підписки)

Одноразовий внесок

Підписатись на щомісячний внесок

Donate from Europe, USA, GB, Canada?

Use this for PayPal or Credit Card

Корпоративний внесок?

Для переказів у гривні