ДОРОГОВКАЗ
для поранених з травмою кінцівки
Основна мета створення:
мінімізація ризику ампутації кінцівки після поранення.
Телеграм група для обговорення: посилання
Авторський склад
Дороговказ створювався за участі великої кількості небайдужих людей, які кожен день дотичні до порятунку кінцівок, а саме:
- за участі резидентів національної програми «#ВрятуйКінцівку» (військовослужбовців та ветеранів, які пройшли через поранення кінцівку та зберегли їх дякуючи програмі: Суходольский Дмитро, Москаленко Кирило, Лавриненко Анатолій, Олександр Муравський, Станіслав Борщак, Стеблич Дмитро, Кучеров Ігор, Жук Олег, Андрій Колодочка)
- за підтримки начмеда (Горячев Віктор)
- під редакцією кращих ортопедів-травматологів України (членів професійних експертних груп).
- за сприяння Ради захисту прав та безпеки пацієнтів (рецензент, президент Віктор Сердюк)
- журналістами, документалістами (Сергій Мамаєв)
- «Дороговказ пораненого» отримав рецензію від лікарів ПДМШ, пройшло юридичну експертизу адвокатів платформи «Консультант».
Проаналізовано та відредактовано редакцією платформи accemedin.com.
Створено за ініціативою МБФ «Здоров’я українського народу» (офіційного провайдера № 1235 безперервного професійного розвитку лікарів Центру Тестування МОЗ України).
Список використаних джерел:
- https://turbota.mil.gov.ua/wp-content/uploads/2023/05/dovidnyk-pislia-poranennia.pdf
- Свідчення поранених учасників національної програми #ВрятуйКінцівку
ЗМІСТ
ЗМІСТ
Вступ
Відсоток ураження кінцівок, при військовій травмі в Україні останніх двох років, складає понад 74%*.
Відсоток ампутованих кінцівок, при бойовій травмі, складає понад 15%** (такий високий відсоток (порівняно з іншими війнами відсоток ампутацій у двічі вищий) пов’язано із різними факторами, головними з яких є: лобізм з боку бізнесу, зацікавленого в ампутаціях, відсутність знань у лікарів, перевантаження лікарень пацієнтами із ускладненнями, недостатнє фінансування медпрацівників та лікарень тощо).
Задля збереження кінцівок від ампутацій, всім, хто відноситься до групи ризику (знаходиться у військових частинах на передовій та у тилу на території України) буде корисно ознайомитися із «Дороговказ пораненого у кінцівку» (далі – «Дороговказ пораненого»).
Також «Дороговказ пораненого» буде цікавий родичам поранених у кінцівки, адже своєчасна інформація може допомогти не втратити кінцівки через ампутацію.
*/** за оцінкою експертів програми «#ВрятуйКінцівку» 2023-2024 років.
Етап №1 – На що звернути увагу до поранення?
Завжди майте при собі
- стандартний набір для надання долікарської допомоги, включно із турнікетом, стерильними бинтами, антисептиками та засобами для стабілізації кінцівки;
- контакти командира, начмеда/бойового медика, представника стройової та фінансової частини (підійдуть контакти у месенджерах). Завчасно передайте ці дані близькій людині та не забувайте їх оновлювати при зміні керівництва (чи вашого підпорядкування);
- жетон військовослужбовця (уникайте забобонів, хто народжений літати не поповзе, а якщо у вас не буде жетона – вірогідність стати «200» – значно більша);
- військовий квиток, паспорт та посвідчення УБД. Завчасно зробіть фото, скан/ксерокс всіх сторінок цих документів та передайте копії Вашій близькій людині (якщо є можливість – копії мають бути завірені нотаріально);
- власне фото 3х4 см (бажано також мати таке саме фото Вашим близьким);
- засоби для маркування часу накладання турнікета.
Надайте всі необхідні контакти
Всім надайте всі можливі телефони для зв’язку (основний та резервний), аби зменшити шанс “загубитись” на тому чи іншому етапі евакуації.
Дуже важливо, офіцери РОС мають отримати від Вас до поранення чітку інформацію, кому і яку інформацію подавати, адже побратими та посестри, в деяких випадках можуть надати спірну інформацію, яка може призвести до небажаних наслідків.
Що ще врятує Вашу кінцівку?
Регулярне проходження тренінгів з долікарської самодопомоги та допомоги, особливо з накладання турнікета та його контроля, зупинки кровотечі та закріпленні кінцівки (при їх пораненні)
Оновлені настанови TCCC наполягають на як можна більш ранній оцінці турнікета та його переміщенні/конверсії. за оновленими стандартами це можуть (і повинні!!!) робити бійці-рятувальники (CLS – combat life savers, в наших реаліях – це стрілець санітар)
Також не буде зайвим іноді згадувати Алгоритм проведення конверсії турнікета військовослужбовцям з пораненнями кінцівок
Підготовка до можливих психологічних наслідків поранення та навчання методам самозаспокоєння (через тренінг, наприклад, «Резилентність 1.0»)
Етап №2 – На що звернути увагу при поранені кінцівки?
Надання долікарської допомоги
- якщо Ви у свідомості – обережно оцініть потенційну загрозу Вашого ураження і знайдіть безпечне місце (за можливості) для долікарської допомоги чи самодопомоги;
- сфотографуйте (за наявності можливості) Ваше поранення як воно є;
- швидко оцініть свій стан свого поранення:
Надання долікарської допомоги
- якщо Ви у свідомості – обережно оцініть потенційну загрозу Вашого ураження і знайдіть безпечне місце (за можливості) для долікарської допомоги чи самодопомоги;
- сфотографуйте (за можливості) Ваше поранення як воно є;
- швидко оцініть свій стан свого поранення:
Сильна кровотеча:
- Для зупинки кровотечі застосуйте турнікет вище місця поранення або використуйте прямий тиск. Поставьте час накладання турнікету.
- Захистіть рану стерильною повязкою для зменшення інфекції
- Зафіксуйте поранену кінцівку, щоб зменшити біль та запобігти подальшому ушкодженню ВАЖЛИВО! фіксація кінцівки не підходить при всіх випадках (наприклад не варто її робити при переломі трубчастих кісток).
Помірна кровотеча:
- Дійте відповідно до ситуації (накладання бандажу тощо)
Подальші дії:
- зафіксуйте поранену кінцівку так, щоб зменшити біль та запобігти подальшому ушкодженню кінцівки (при не можливості зробити це самостійно – попросіть зробити це побратима, бойового медика);
- ще раз сфотографуйте Ваше поранення вже в стані фіксації з пов’язкою/турнікетом тощо (за наявності можливості);
- у випадку, якщо кінцівка зазнала травматичної ампутації і Ви маєте можливість – зберіть частини відділеної кінцівки у «три пакети» (за наявності), або у максимально чисту тканину.
Повідомлення про поранення
- повідомьте про своє поранення (самостійно, використовуючи засоби зв’язку, через побратима тощо) чітко розкажіть, яка кінцівка поранена, який характер поранення та який загальний Ваш стан;
- переконайтесь у тому, що про ваше поранення поінформовані побратими, командування, Вас планують евакуювати (за неможливості Вашого пересування) і вимагайте від медичного персоналу стабілізаційних пунктів та польових хірургічних госпіталів чіткої інформації про те, куди саме вас евакуюють і коли.
Етап №3 – Евакуація з пораненою кінцівкою
Підготовка до евакуації
- якщо Ви все ще у свідомості і виконали всі попередні дії – очікуйте евакуацію (за неможливості самостійно пересуватись);
- при самостійній евакуації – намагайтесь слідкувати за ходом бойових дій, за ворожими дронами та просувайтесь в сторону стабілізаційного пункту (за умови безпечної стабілізації пораненої кінцівки);
Евакуація до стабілізаційного пункту:
- перед початком евакуації переконайтесь, що кінцівка зафіксована (якщо це можлливо) і рана захищена;
- намагайтесь переміщуватись під час евакуації (за потреби), мінімізуючи біль і дискомфорт.
- після того, як Ви опинились на будь якому транспорті, який має на меті доставити Вас до точки евакуації, в цей період ваше головне завдання вижити, далі вже ви потрапите до медеваку, і Ваші шанси підищаться.
- перед стабілізаційном пунктом Вам мають провести оцінку Вашого стану поранення та мають перевірити Вам прохідність дихальних шляхів/відновити дихання при його втраті тощо;
Етап №4 – Стабілізаційний пункт та евакуація в госпіталь
Стабілізація поранень
- на стабілізаційному пункті Вам з великою верогідністтю будуть вводити антибіотики – намагайтесь (за можливості) задавати більше питань: які антибіотики, навіщо, яке дозування (це дозволить у подальшому скласти картину лікування без білих плям);
- якщо Ви все ще у свідомості – спробуйте з’ясувати щодо долі Вашої пораненої кінцівки.
- памятайте!!! адекватна оцінка стану кінцівки при накладеному турнікеті більше 2 годин – не доступна для бойових медиків і може бути виконана лише хірургом! Зняття турнікета може Вас вбити;
- у стабілізаційному пункті заповнюють Вашу індивідуальну картку (у якій зазначають всі дані про Вас/ роблять відмітку про контроль турнікету (за потреби)/ пульс/ тощо), також у стабілізаційному пункті («стабік») можуть заповнити форму 100 (медичні документи використовуються лікарями для розподілу військових по медичним закладам та визначення пріоритетності хірургічного втручання. Ці документи – дуже важливі. Попросіть їх Вам сфотографувати, а також – варто сфотографувати всі Ваші ураження на цьому етапі (попросіть це зробити будь кого з персоналу «стабіку»);
- Якщо Ви вже потрапили до ПХГ (Передової хірургічної групи) для провеждення хірургічного лікування пошкоджених кінцівок для їх подальшого відновлення – не погоджуйтесь на ампутацію (крім загрози Вашому життю та прямих медичних показів, які можуть ускладнити подальше лікування);
Евакуація в госпіталь
- після Вашої стабілізації (чи без такої) Вас евакуюють спецтранспортом (можливо через ПДМШ) до госпітальної, профільної установи, про що Вам варто повідомити Вашого побратима та близького родича (якщо це можливо);
- у медперсоналу, який Вас евакуює за «стабіка», можете поцікавитись загальним Вашим станом і перспективами, і бажано зробити це із певною долею надії та самоіронії, а ще краще – спробувати піднести дух евакуаційної команди. Саме дружні відносини з тими, хто евакуює – деколи рятують життя та кінцівки поранених.
Етап №5 – Госпітальне лікування
Прийомний покій (реанімація)
- на вході до госпіталя відповідні працівники Вас будуть розпитувати про поранення та інше. Якщо Ви згодні ділитись і маєте можливість – зможете показати фотографії етапів Вашого поранення (за їх наявності), а також – не скриваючи будь яких емоцій – розкажіть, як Ви себе почуваєте (на наявності можливості);
- визначіть для себе Ваш рівень болю (за 10 бальною шкалою, до 10 – «нестерпна біль, за яку годні вбити», а наприклад «3» – навіть не відчувається). Це допоможе Вам надавати лікарям більш правдиву інформацію. Не стидайтесь повідомляти про біль, але, зважаючи на особливості сприйняття поранених та на вигоряння працівників медичної професії – робить це у м’якій формі і не реагуйте на зверхнє, чи негативне ставлення;
- на цьому етапі (бажано із самого початку) – важливо спробувати з’ясувати хто ваш лікуючий лікар, як його звати (ПІБ), його звання та посаду, бажано номер телефону, вже потім, прогноз результатів та план лікування Ваших кінцівок. Звичайно, краще всього задавати подібні питання компетентним лікарям (наприклад на обході);
- якщо Вас везуть в реанімацію і Ви свідомі – спробуйте задати медперсоналу питання про причину необхідності реанімації та очікувані результати цієї реанімації, це допоможе Вам розуміти, які процеси відбуваються і пізніше – допомогти собі у лікуванні через залучення третіх осіб (інших лікарів, правозахисників, організацій які ведуть патронаж поранених у кінцівки тощо)
Програма #ВрятуйКінцівку
На будь якому з етапів лікування, Ви можете заповнити анкету на участь в національній програмі #ВрятуйКінцівку. В межах програми Ви можете отримати фінансування необхідних витратних матеріалів для проведення операцій (які не входять до стандартного пакету медичних гарантій, Національної Служби Здоров’я України), додаткові консультації та можливість проведення консиліума по Вашому випадку (після правильно підготовленого та описаного клінічного випадку).
Заповнити анкету на участь у програмі Ви можете за посиланням
Госпітальні палати (що потрібно знати про перебування у госпіталі/лікарні)
- отримавши середнє чи важке поранення, Ви маєте право на безоплатне стаціонарне лікування у військових, цивільних чи приватних медичних установах. Кваліфікована хірургічна чи терапевтична допомога має надаватись протягом 12–24 годин. На практиці це відбувається не зовсім так через проблеми різного плану. Що робити? Звертатись в організації, які допомагають пораненим рятувати кінцівки;
- якщо лікарі наполягають на ампутації, не варто погоджуватись одразу. Необхідно звернутись до інших спеціалістів, щоб отримати різні погляди на Ваш клінічний випадок (Second opinion (друга думка)). Кожен поранений може самостійно ініціювати переїзд до іншого медичного закладу за власним бажанням. Лікар повинен видати пацієнту перевідний епікриз — коротку виписку з історії хвороби;
- на період лікування в закладі охорони здоров’я військовий підпорядковується своєму начальнику. Переміщення за межі закладу відбувається – тільки з дозволу лікаря, що веде пацієнта.
Перелік документів, які мають бути при першій госпіталізації, та виписці:
- Форма 100 (первинна медична допомога)
- Довідка про обставини травми
- Довідка по участь в бойових діях
- Перевідні епікризи при переміщенні між лікувальними закладами
- Виписні епікризи по закінченню лікування в медичному закладі
Операція (збереження кінцівок чи ампутація)
- підготовка до операції відбувається після ретельної діагностики;
- складні операції плануються після проведення консиліумів лікарів (госпіталя/лікарні та сторонніх експертів);
- персонал лікарень виснажився через що можуть бути неадекватні реакції, дії та пропозиції – варто мати це на увазі і не зважати на певні речі (грубість, неувага тощо);
- лікарі бувають різні, так само, як і медсестри, Вам варто пам’ятати: тільки людність, спілкування та настрій надає підтримку, яка потрібна;
- якщо немає згоди на ампутацію – лікар не має права її проводити. Усвідомлюйте, чи потрібна Вам ампутація задля певної, примарної вигоди зараз і потім все життя – шкодувати про не збережені кінцівки;
- Потрібно шукати інформацію про лікарів, про їх досвід, про результати лікування в інтернеті, питати у побратимів тощо задля знаходження свого лікаря, або потрібно звертатись до тих організацій, які допомагають рятувати кінцівки.
Ускладнення (що призводить до погіршення здоров’я)
- паління сигарок, вейпів тощо (нікотин негативно впливає на кістки в цілому). Варто кинути палити як мінімум на 3-6 місяців до покращення стану кісток та до стабілізації інфекцій. Також варто дотримуватись певного режиму харчування;
- інфекції, які потрапили у рану під час поранення або – під час перебування у лікарні. На жаль, в Україні більшість лікарень (якщо не всі) – не мають. Належного рівня інфекційного контролю і внутрішньо лікарняні інфекції – це пандемія для України. Варто просити персонал лікарень дотримуватись правил інфекційної безпеки (наскільки це можливо). Наприклад – перев’язки проводити в одноразових печатках, які наділи при Вас з нової упаковки. Це – нормальна вимога;
- лікарські помилки – трапляються і доволі часто через великий вал поранених. Але в більшій мірі помилки роблять у районних лікарнях, у медичних госпіталях підпорядкування ЗСУ тощо. Саме тому варто обирати лікаря дуже уважно, навіть, якщо здається немає шансів – вони (шанси) – існують.
Родичі та їх роль у порятунку кінцівок
- У процесі лікування багато залежить не лише від медиків, а й від дій пораненого та від підтримки пораненого його рідними. Якщо є можливість, потрібно запросити рідних у шпиталь. Родичі зможуть допомогти:
- А) координувати дії медперсоналу та проводити розмови з лікарями про стан справ;
- Б) ставити до відома представників військової частини про різні аспекти лікування;
- В) збирати пакети необхідних документів;
- Г) зробити фото рентгенів, виписок тощо;
- Д) контролюватимуть план лікування тощо.
- Часом у медзакладі персонал може відноситься до пораненого неприхильно. Наприклад: можуть не надавати належну допомогу, посилаючись на зайнятість; вимагати додаткових оплат постачальникам “за девайси” тощо.
У таких випадках родичам (з конкретними, зафіксованими фактами) необхідно звертайтесь до керівництва лікарні чи на гарячу лінію правозахисних організацій. Звичайно варто намагатись вирішувати питання по дружньому, якщо це можливо; - Держава (на жаль) покриває мінімальний пакет лікування поранених кінцівок у стаціонарі, але не бойову, а побутову травму (через відсутність протоколу лікування). Коштів, які виділяє держава не вистачає на процес лікування. Тому важливо знаходити допомогу від відомих організацій та від благодійних фондів, що також можуть робити рідні пораненого.
Лікування за кордоном
Поранений має право на лікування за кордоном. Для цього не потрібно отримувати висновок консиліуму військово-медичної установи. Саме медзаклад, де перебуває захисник, може ініціювати медичну евакуацію в інші країни. У цьому закладі охорони здоровʼя також готують пакет документів. Проте варто пам’ятати, що лікування за кордоном часто – складніше, деколи – гірше (за результатами), ніж лікування в Україні (через мовні та економічні питання).
Юридичні питання та поради ветеранів
- Під час перебування у медзакладах важливо:
- сповіщати начмеда про поставлений діагноз;
- зберігати копії виписок до кінця лікування;
- перевіряти, чи вказано у “Довідці про поранення” запис — “У звʼязку з захистом Батьківщини” (якщо цей документ видається з порушеннями –виникають складнощі із написанням рапортів та інших звернень).
- Варто знати, що на етапі лікування у медзакладі (та після виписки) поранений має право на:
- щомісячне грошове забезпечення (до чотирьох місяців),
- додаткову винагороду,
- одноразову грошову допомогу,
- виплату для розвʼязання соціально-побутових питань,
- допомогу на оздоровлення.
- Розмір щомісячної виплати не повинен відрізнятись від попередньої виплати, яку отримував боєць, виконуючи бойові задачі. Якщо ж захисник не отримав виплати, слід написати рапорт на ім’я командира, прикріпити довідку про поранення та направити до стройової частини.
- Важливо! Зберігайте всі чеки на ліки, медичні девайси, лікувальні процедури тощо. Тоді існує ймовірність отримати компенсацію через місцеві органи влади.
Заключення:
Здоров’я кінцівок – це не лише подарунок природи, але й відповідальність кожного перед собою. Пам’ятайте, що ніхто не зможе піклуватися про Ваші кінцівки краще, ніж ви самі. Не ігноруйте ризики та не зводьте нанівець ризик поранень.
Біль – це сигнал до дії, а не привід для того, щоб розчаровуватись та опускати руки. Перемагайте біль, яким би він не був…, використовуйте для цього всі корисні доступні засоби і методи, не дозволяйте болю захопити Вашу свідомість!
Ампутація може здатися вирішенням проблем, але це лише шлях, який вимагає значної мужності, стійкості та постійної адаптації. Кожна збережена кінцівка – це шанс на повноцінне життя, який надає вам сама природа. Інвестиції часу та сил у збереження власних кінцівок – це інвестиції у Ваше майбутнє, у Ваше буття та здатність жити повноцінно. Ампутація та протезування – це крайнє рішення, якого варто уникати, навіть якщо все виглядає привабливо.
Програма #ВрятуйКінцівку – це не лише медична допомога, це ваша підтримка та шанс на відновлення, це патронат та постійна турбота. Цініть та підтримуйте зусилля лікарів, медсестер, благодійників та усіх, хто робіть будь що для Вашого одужання. Дякуйте своїм рятівникам не тільки словами, але й беріть активну участь у процесі лікування інших поранених, допомагайте так, як допомагали Вам.
Родина та близькі – це ваша опора і підтримка. Нехай вони стануть співучасниками у процесі збереження Ваших кінцівок, допомагаючи Вам на шляху до одужання, а не створюючи перешкоди.
Слухайте поради побратимів та ветеранів, котрі мають власний досвід життя із травмами кінцівок. Їхні історії та рекомендації можуть стати дорожньою картою на Вашому шляху до відновлення та оновленого життя.
Здоровий спосіб життя – Ваш союзник у підтримці функціональності та здоров’я кінцівок. Раціональне харчування, регулярні фізичні вправи та відмова від шкідливих звичок (особливо від паління) сприяють кращій адаптації та більш повноцінному життю.
Вірте в себе, у свої сили та в Божу підтримку!