Збір на патронат поранених

Збір на патронат поранених

Історія боротьби Сергія

“Від удару мене розвернуло на 180 градусів. Я не відчував руку, подумав, що її відірвало повністю”, — Сергій Коваль, учасник програми #ВрятуйКінцівку

“При підготовці запасних позицій у місті Бахмут я отримав поранення. Почався ворожий мінометний обстріл. І мене зачепило — осколок потрапив в грудну клітину і вийшов через плечовий суглоб. Я залишався при свідомості. Побратими, які були зі мною, зробили мені тампонаду, туго забинтували та евакуювали”, — так стисло починає свою непросту та затяжну історію лікування отриманих травм на фронті Сергій Коваль.

Історія що відбулась із Сергієм

Чоловіку терміново необхідно зробити ендопротезування. Це серйозна хірургічна процедура, яка має на меті відновити рухливість та функціональність кінцівки. Перед операцією лікар виконує ретельну діагностику, включаючи рентген, КТ або МРТ, щоб визначити рівень пошкодження. Після операції травмований потребує інтенсивної фізіотерапії та реабілітаційних вправ для відновлення функцій плечового суглоба та зміцнення м’язів. Повна регенерація може зайняти кілька місяців. Пораненому потрібно дотримуватись порад фахівців та бути терплячим. Але хто краще знає про цю рису характеру, як не люди, які пройшли жорстокі бойові дії. Тому Сергій налаштований подолати шлях лікування, щоб повернутись до звичного життя. Життя, де немає пекельного болю у тілі.

Чоловіку 37 років. Він родом з Вінницької області, але вже багато років проживає на Черкащині. До повномасштабного вторгнення займався будівництвом. Але вже у березні 2022 року був мобілізований. Місяць проходив вишкіл у навчальному центрі, а далі — на передову.

День поранення памʼятає до дрібниць. Це була зима, холодний січень. Під час мінометного обстрілу шматок заліза поцілив у грудну клітину за декілька сантиметрів від бронежилета. Залетів зверху біля шиї. Руйнуючи все всередині з могутньою силою — вилетів через плече. Рана була величезна, суглоб — зруйнований. Розповідає, що побратими одразу кинулись йому на допомогу. Затампонували травму, перевʼязали, адже турнікет туди накласти неможливо було. 

“Я тоді залишався при свідомості, спостерігав за усім, що відбувалось навколо. Картинка, наче у сповільненому фільмі. Спочатку в голові такий шум та гул. Я стояв перед початком обстрілу. Від удару мене розвернуло майже на 180 градусів. Зрозумів, що не відчуваю руку. Подумав, що мені перебило десь або відірвало її повністю. Під теплим зимовим одягом важко було зрозуміти характер поранення. Коли вже хлопці зняли з мене одяг, побачили, що рука тримається.

Мій процес лікування досить довгий. Відбулось декілька складних етапів. Коли потрапив до Інституту травматології та ортопедії НАМН, мені намагались наростити кістку, хотіли зафіксувати та скріпити її пластиною чи взяти частину зі стегна. Але чомусь не вдалось це зробити. Зараз необхідне встановлення протеза зі спеціальним продовженням, адже кістки не вистачає. 

Разом зі зламком у тіло потрапив шматок якоїсь незрозумілої тканини. Від неї пішло зараження рани. Вона гноїлась, її чистили. Місяць пішов на знешкодження антибіотиками цієї інфекції. Пізніше я займався реабілітацією, щоб трошки м’язи розробити. У мене на кінцівці трохи не вистачає дельти. Вже потім встановили спейсер, але він, на жаль, зламався. Я взагалі того не відчув, це вже на прийомі констатував лікар.  

Вважаю, мені пощастило, що не задіто нерви. Пальці працюють. Звісно, є певне оніміння кисті та медики запевняють, що з часом воно пройде. Сподіваюсь, після встановлення протеза рука буде працювати набагато краще. Звичайно, необхідна буде довга реабілітація для швидшого відновлення. 

Я правша, але навчився вже все робити лівою. А правиця, як підтримувальна. Хоча вона не підіймається, мʼязи не працюють. Та в побуті намагаюсь якось прилаштовуватись. Єдине, що травмована рука чомусь сильніше мерзне, ніж інші області тіла. Можливо через те, що циркуляція крові там набагато слабша”, — розповідає Сергій.

Чоловік до того часу, як пішов воювати, працював будівельником. Його годували руки. Звісно, працювати у цій сфері він більше не зможе. Каже, що весь час думає про це. Тепер зможе хіба що консультувати або керувати у напрямку будівництва. Про те, чи необхідна буде перекваліфікація, освоєння нових знань, зможе зосереджуватись лише після того, як кінцівка почне відновлюватись. 

“Навіть якщо збудуться найкращі прогнози лікарів щодо відновлення після поранення. Я навіть і 50% того навантаження, що брав раніше, не зможу підіймати. Перебираю зараз варіанти, де знайти себе у майбутньому.  Наразі, я ще військовий. Після реабілітації прибуду в частину, вони будуть направляти на ВЛК. З таким травмуванням навряд чи зможу служити далі. Хоча, в армії головне – це орієнтування в просторі, на місцевості. Тому що, у будь-який час тебе можуть перекинути на нове місце дислокації та, в першу чергу, потрібно орієнтуватися. Але необхідно все ж мати здоровʼя, навички зі зброєю. З травмованою правою рукою я вже не зможу виконувати завдання”, — зізнається Сергій.

Чоловік заповнив анкету програми #ВрятуйКінцівку і сподівається на допомогу у придбанні ендопротеза та лікуванні. Дякуючи вашим внескам, суму необхідну для Віталія вдалось зібрати. Всі подальші пожертви, будуть скеровані на наступних захисників в черзі. Не секрет, що подібні операції вартують великих коштів і зібрати їх пораненому самостійно — не реально. Завдяки благодійникам та донатам, які ви спрямовуєте у благодійний фонд “Здоровʼя українського народу”, захисники отримують шанс на повноцінне життя після поранення.

Оплата через Приват Банк (додаткові можливості підписки)

Одноразовий внесок

Підписатись на щомісячний внесок

Donate from Europe, USA, GB, Canada?

Use this for PayPal or Credit Card

Корпоративний внесок?

Для переказів у гривні