Збір на лікування Таканова Миколи

Збір на лікування Таканова Миколи

Історія нашого захисника

Микола Таканов: Щелепа зламана, зуби вибиті, відірвало вказівний палець, а на лівому плечі здоровенна рана 

Благодійний фонд “Здоровʼя українського народу”, в межах національної програми #ВрятуйКінцівку, збирає 170 тисяч гривень для Миколи Таканова. Поранений захисник чекає на ендопротезування плечового суглоба. Чоловік мріє, що його розбита осколками рука знову буде функціонувати й він зможе продовжити вибивати ворога з наших територій.

Раніше 40-річний Микола з Рівного працював у сфері реклами — виготовляв на замовлення сітілайти, вивіски тощо. У кінці липня минулого року отримав повістку, пройшов медкомісію і поїхав на полігон. Там отримав необхідні навички, адже раніше взагалі не мав армійського досвіду. Каже, спочатку трішки тривожно було через відсутність навичок, але на навчаннях основи пояснили — заспокоївся. 

На посаді помічника гранатометника через місяць Микола вирушив на війну. “Для цивільної людини, яка раніше ніколи не воювала, одне з найкращих навичок — вміти слухати. Командирів, товаришів, тишу — слухати — це іноді допомагає залишитись живим. Хто гомонить багато чи в телефоні сидить — їх швидко не стає. Людина з часом може звикнути до всього, навіть до найстрашнішого. Але для цього має пройти певний період. Деякі хлопці, що були зі мною на полігоні, потрапили у Бахмут. Через тиждень вже були у госпіталях. Звісно, вони й не встигли призвичаїтись. Якщо є трохи більше часу, то таки звикається. Ти вже розумієш, що, звідки, куди летить. Багато усвідомлюєш того, чого на навчаннях не продемонструють. Там дали базові уміння. В умовах бойових дій все трохи по-іншому.

В кінці жовтня отримав поранення на Авдіївському напрямку. Там було загострення, підтягнули туди багато бригад, підрозділів. Стрілянина, вибухи, дрони. Росіяни, здавалось, стріляли з усього, що тільки у них було. Ввечері ми стояли на позиціях і почався штурм. Тоді важко було зрозуміти — чи поранення від артилерії, чи скинули щось зверху. Темно, активні бої, не ясно, що саме мене травмувало. Там страшно. Перед тим, як штурмувати, то росіяни спершу обстрілюють з артилерії. Потім йде піхота. А ми на місцевості, де одна посадка. Вороги як обстрілюють, тільки встигай потім все до купи збирати — спорядження, поранених побратимів…

Після одного з “бабах” я відчув, що пошкоджене моє тіло. Стан такий, на адреналіні. Свідомість не втрачав спочатку. Щелепа зламана, зуби вибиті, кров рікою тече. У груди залізяччя поцілило. Біль перший час не відчуваєш. У темноті не бачив характер поранення. Зрозумів, що вказівний палець на правій руці відірвало. Побратим допомагав мені виходити. Ще одного товариша “трьохсотого”, кілограмів 120, несли на ношах. Десь кілометри зо два ми йшли по місцевості до точки евакуації. Адже заїхати у те пекло ніхто не міг. Я йшов і було якесь відчуття смирення. Коли ти вже розумієш, що від тебе нічого не залежить. Так, зараз може прилетіти снаряд й кінець. Вже не страшно, вже не боляче. Просто йдеш. Розумієш, якщо тебе не заберуть, не евакуюють, то довго не протягнеш. Цей стан важко пояснити. 

снувала ймовірність кровʼю стекти. Голову побратими мені перевʼязали. А у плече поранило у таке місце, що нічого там зробити не можна було. Йшов, а тепла рідина просто текла. Взагалі, осколки, вони неначе припалюють рану. Це допомогло мені дістатись до евакуаційного пункту. 

Наразі, вже все зажило. Основна проблема залишається з плечем. Вже котрий місяць я лікуюсь і не можу дістатись кінцевого результату. У тій області величезна рана. Суглоб залізяччям розірвало на шматки. Чекаю ендопротезування на лівій кінцівці. Але для якісного девайса необхідна величезна сума. 

Про програму #ВрятуйКінцівку я дізнався, коли перебував у центрі на реабілітації. Психолог почала шукати для мене допомогу. Так ми знайшли підтримку у благодійному фонді “Здоровʼя українського народу”. Мене лікуватиме один з найкращих українських ортопедів-травматологів — Василь Васильович Гайович. Пізніше у госпіталях бачився з побратимами, яким програма теж допомогла зберегти руки або ноги. Маю надію, що невдовзі теж буду серед тих військових, які успішно закінчили програму лікування.

Після одужання необхідно повертатись в стрій, адже війна ще не закінчилась. Після нашої перемоги також є чим займатись — необхідно відбудовувати країну. Роботи вистачатиме усім”, — прогнозує Микола Таканов, резидент програми #ВрятуйКінцівку.

Дякуємо всім хто долучився! Цей збір закрито. Результати операції будуть опубліковані по мірі поступлення інформації. Всі кошти що будуть зібрані через цю сторінку далі, будуть скеровані на забезпечення порятунку кінцівок інших резидентів програми. 

Оплата через Приват Банк (додаткові можливості підписки)

Одноразовий внесок

Підписатись на щомісячний внесок

Donate from Europe, USA, GB, Canada?

Use this for PayPal or Credit Card

Корпоративний внесок?

Для переказів у гривні