Історія Сергія Зеленського неймовірно важка і дивовижна водночас. Вона про те, як поряд можуть існувати такі речі, як раптова смерть і дивовижний порятунок. 39-річний чоловік разом з товаришем після виконання бойового завдання пішли, щоб знайти кулемет. Зайшли далеко, вирішили вже повертатись до своїх. В одну секунду спалахнуло яскраве сяйво…
Сергій не зрозумів, що трапилось. Бачив, як друга, який йшов за метр від нього, розірвало на шматки. Каже, що тіло майже неможливо було зібрати. Наш герой залишився живий. Його тіло було посічене осколками. У ногах стояв нестерпний біль. Вся його зимова екіпіровка була розірвана у шмаття. Від новеньких берців відлетіла підошва. Вважає, якби таки наступили на розтяжку, були б інші поранення і одяг цілий. Схиляється до версії, що недалеко від них з товаришем був “прильот”.
Він не втратив свідомість і почав кричати про допомогу. Але не сподівався, що хтось його почує. Знав, що від позицій відійшли далекувато. Чоловік думав, що через деякий час йому доведеться померти, адже від поранень міг просто стекти кров’ю. В голові були думки лише про те, що підвів рідних, адже не вберіг себе. “Хотілось перед смертю попросити вибачення у найрідніших. Я обіцяв мамі повернутись, але тоді думав, що не зміг виконати обіцянку. В той момент ти просто лежиш і прощаєшся з життям. Але розумієш, що все було недарма”, — розповідає Сергій.
Та мабуть, таки тоді, 22 грудня, ангел-хранитель стояв на бойовому чергуванні. Він зберіг життя і кінцівки. Воїна таки евакуювали і надали першу медичну допомогу. Зараз чоловіку тяжко, адже доводиться весь час терпіти невимовний біль. Але заспокоює себе тим, що ноги залишились на місці.
Якщо говорити про поранення бійця, то осколки добряче посікли тіло, перетворивши його на тло з рваних ран. Отримав наскрізне поранення руки. Уламки лікарі виймали і з легень. Та найбільше дісталось ногам. У Сергія зламані обидва стегна, дві голені та ступні.
Пораненому зробили 4 операції. Скільки ще попереду — невідомо. В стегнах у нього стоять титанові пластини. Лікарі ледь зібрали докупи вщент розтрощені кістки. Проблема ще і в тому, що одна нога Сергія погано заживає. З неї весь час сочиться рідина. Коли чоловік зможе встати на свої дві – ніхто з медиків не береться сказати.
Але боєць не втрачає міцності духу. Хоче швидше одужати, щоб знову стати поруч з побратимами у бою проти рашистів. Згадує, як виконували успішні бойові завдання на Херсонщині. Штурмували позиції ворога на Донецькому напрямку. Каже, тоді їм вдалось пройти далеко вперед, зачистити 5-6 бліндажів ворога.
До повномасштабного вторгнення Сергій Зеленський працював у Кривому Розі. Був провідним спеціалістом у рекламному агентстві. Багато часу приділяв улюбленій роботі, часто їздив у відрядження. Але з 24 лютого щось перевернулось у свідомості. Він зрозумів, що має швидше йти боронити країну від окупантів. Штурмував військкомат, поки не отримав повістку. Згадує, що коли прийшов туди у перший день ескалації, народу там було так багато, що військові не встигали записувати дані. Безліч містян бажали самовіддано служити в ЗСУ.
Сергія відмовляли рідні і колеги від того, щоб йшов на фронт. Але зараз, каже, приємно, що всі підтримують, регулярно цікавляться його станом здоров’я. Вдома на чоловіка чекають мама, брат і пітбуль Грей.