Наскрізь пробиті легені, зламані ребра, діра у плечі діаметром у 3 см. Бронебійною кулею прострелена шия. Артеріальна кровотеча і майже 60 відсотків втрати крові. Такі важкі ураження отримав під час наступу у Бахмуті Руслан Думанський.
“В перші секунди після поранення було таке враження, що мене дуже сильно палицею вдарили по спині. Далі — нестерпний біль. Спочатку втратив свідомість, потім вже все пам’ятаю”, — ділиться тими страшними подіями травмований.
Руслану вже зробили декілька операцій. Спочатку виймали зламки з легень. Каже, що інструментом “відкривали” цей орган. Бо кров запеклась усередині. В Інституті травматології та ортопедії НАМН вставили титанові пластини у плече. Дорога до одужання ще зовсім далека, але чоловік намагається на ній впевнено та мужньо триматись. Каже, від листопада (тоді його поранили) вже може вільно дихати, потроху намагається рухати пальцями травмованої правої руки.
33-річний чоловік — це приклад того, що навіть маючи іншу спеціальність, ти прагнеш поставити своє звичне життя на паузу, щоб вибити ворога з країни. Руслан з Києва. Працював столяром, будівельником. Захоплюється драфтом, трюками на автомобілях. Як тільки Росія пішла повним наступом на Україну, доробив проект на роботі, і у військкомат. Має дружину та двох доньок, які спершу були не у захваті від намірів тата йти на фронт.
“У родині спочатку негативно поставились до мого бажання їхати воювати. Ніхто ж не хоче своїх близьких та рідних в небезпечне місце відпускати. Всі хочуть, щоб усе добре і мирно було. А для миру треба щось робити, захищати свою землю”, — розповідає поранений.
У березні боєць вже був мобілізованим. Служив у Нацгвардії. Спершу чергував на блокпостах в Ірпені. Далі — бої у Сєвєродонецьку. А потім — поранення при наступі у Бахмуті. Його спеціалізація — це стрілець-санітар. Тобто такий собі майстер, що може при необхідності надати першу допомогу і відстрілюватись, якщо це необхідно.
Поранений впевнений, що війна триватиме ще декілька років. Засмучений, що не зможе знову повернутись у стрій. Каже, йому про це вже повідомили лікарі, адже поранення досить складні. Від улюбленої роботи скоріш за все необхідно буде відмовитись. Планує змінювати спеціальність під реалії його теперішнього життя. Але то потім, зараз треба відновити здоров’я. Руслан жде, доки загояться рани після операцій. А через два-три місяці на нього чекає реабілітація. Хвалиться, головне, що родина поруч, завжди допомагає та радує!