Поранені герої продовжують боротьбу на своєму власному фронті. Тепер вони воюють не за кожен сантиметр землі та захист українців. А за кожнісінький нерв, кістку, м’яз, органи і частини свого тіла. Воюють за здоров’я, а інколи й життя.
Новий етап російського наступу, який триває ще 2014 року — це величезна кількість поранених. Не тільки військових, а й цивільних. Постраждалих від мінно-вибухових травм стає щодня більше. І це страшенне явище не закінчиться з фіналом бойових дій. Кілометри замінованих територій, нерозірвані снаряди даватимуть про себе знати ще довгі роки. Програма #ВрятуйКінцівку набирає обертів, щоб охопити турботою ще більше постраждалих. Адже зберегти людину від тавра “інвалід” можливо. Але треба підтримати кожного бійця.
“Під час бойових дій немає часу на філософські роздуми. Хоча й час там дуже тягнеться. Тримаємо позицію 5 днів, а таке враження — ніби цілий рік. Під постійними обстрілами не спиш, їси на ходу. Основні думки у голові — зберегти життя побратимам і собі та втримати позицію”, — розповідає Олексій Адаменко.
Чоловік родом з Чернігівщини. Брав участь в АТО ще з початку війни. Тоді їздив на ротацію поруч з Дебальцеве, оскільки працював у МВС. З часом змінив рід діяльності. Намагався присвячувати більше часу родині, виховував 5-річну доньку.
37-річного чоловіка мобілізували у квітні і він знову потрапив у зону бойових дій. Каже, що є суттєва відмінність між боями з ворогом в минулих роках і після повномасштабного вторгнення. “Зараз набагато більша інтенсивність боїв. Тоді були артилерійські обстріли, а не такі ближні стрілкові, як цього разу”, — ділиться пережитим.
Олексія поранило під час бойового завдання під Бахмутом. У липні осколками йому перебило ліву руку. Воїн тоді не розгубився, намагався не втрачати свідомість, щоб накласти собі турнікет. Зміг навіть пройти метрів 10 в бік побратимів, які його евакуювали.
Крім розтрощеної в трьох місцях руки, у чоловіка дрібні шматки уламків застрягли по всьому тілу. Медики оперативно надали йому допомогу, зшили артерію, поставили апарат зовнішньої фіксації в кінцівку. Після того у пораненого було вже 4 операції. Пізніше, зафіксували пластинами ліктьову кістку. З часом вона не зросталась, тому додали частину кістки з таза і знову закріпили титановими пластинами. В Інституті травматології та ортопедії НАМН на нього чекає операція на суглобі.
Наразі в Олексія на руці потроху розгинаються 4 пальці, великий ще не працює. При пораненні осколком йому зачепило нерви. При хорошій динаміці вони відновлюватимуться років зо два. Чоловік бажає одужати якнайшвидше, каже, що хотів би повернутись на поміч побратимам у визволенні країни.