Збір на лікування Павленко Володимира

Збір на лікування Павленко Володимира

Історія нашого захисника

“У мене були складні поранення: на лівій нозі великий шматок вибило, на правій був відкритий перелом, осколки по тілу”

Понад 100 000 гривень на декілька порцій біоскла необхідно зібрати 47-річному Володимиру Павленко з Запоріжжя. Чоловік отримав важкі поранення в ноги, тепер він не може вільно рухатись через відсутність 10-ти сантиметрового фрагмента кістки. Лікар порадив йому заповнити анкету та стати учасником національної програми #ВрятуйКінцівку, адже самому зібрати такі кошти він не має сили. 

Благодійний фонд “Здоровʼя українського народу” продовжує допомагати сотням поранених. Основними досягненнями є врятовані руки, ноги військових та цивільних у тих надскладних випадках, де загрожувала 99-відсоткова ймовірність ампутація. БФ “ЗУН” забезпечує учасників програми якісними та дороговартісними медичними девайсами, які не виділяє держава.

Володимир Павленко зізнається, що дуже втішений тим, що став бенефіціаром програми #ВрятуйКінцівку, яка спрямовує на консультацію та лікування до найкращих українських ортопедів-травматологів, а також фінансує матеріали для операцій.

До повномасштабного вторгнення Володимир працював зварювальником на заводі. У жовтні 2023 отримав повістку. Зізнається, що йти воювати було не дуже страшно. Був досвід строкової служби. Крім того, всьому необхідному вчили інструктори у навчальному центрі. Далі — зона бойових дій.

“Ми їхали на БМП змінювати хлопців. На тій позиції були поранені. Наша задача — їх евакуювати, інших на те місце завезти. Ось на точці, десь поряд, і розірвалась міна. Бойову машину аж підкинуло. Ми зупинились, щоб перерахувати, скільки у нас було поранених. Четверо.

У мене були найскладніші поранення з усіх, хто був там. На лівій нозі шматок взагалі вибило, на правій — відкритий перелом. Після вибуху одразу біль не відчувався, я навіть встиг покурити. Відчув, що поранений, але одразу характер травм не розумів. Тоді навіть не міг подумати, наскільки все погано буде. Намагався не втрачати свідомість, щоб сприймати все, що відбувалось.

Нам вдалося якось на цьому ж БМП вискочити та доїхати до точки, де швидкі забирають травмованих. Потім мене відвезли до стабілізаційного пункту, там повиймали осколки, які застрягли у тілі. Були важкопоранені дві ноги. На ту, що складніша травма — наклали апарат зовнішньої фіксації. А далі госпіталі по інших містах України.

Зараз рани від осколків зажили, найбільші проблеми залишились з ногою, де не вистачає великого шматка кістки. Мені там робили пересадки шматків шкіри, але не прижилось, почався некроз. Зараз наче з цим вже владналось. Тепер найголовніше зібрати немаленьку суму для операції. Від неї залежить чи зможу я нормально пересуватись і наскільки взагалі відновиться функціональність кінцівки. 

Від моменту поранення я вже четвертий місяць знаходжусь у лікарнях. За цей час мені зробили чотири операції. До повного оздоровлення ще доведеться чекати немало, але хочеш-не-хочеш, треба пройти цей шлях. Мені пощастило, що осколки міни, які потрапили у коліна, не заділи суглоби. Тоді ситуація з кінцівками була б ще більш патовою. Залізяччя виймали спеціальним обладнанням з камерою. Також у одному з пальців стояла шпиця, але з ним теж вже краще. Не гоїться тільки нога.

Я сподіваюсь на краще. Мене підтримують та не дають впасти духом: мій син та вся моя рідня. Ця взаємодопомога напрочуд важлива у такій складній життєвій ситуації. Жарти їхні трохи лікують. Наприклад, запитують, коли будемо разом грати у футбол? Сподіваюсь, такий момент точно колись настане. Просто треба почекати”, — з надією розповідає Володимир Павленко. 

Оплата через Приват Банк (додаткові можливості підписки)

Одноразовий внесок

Підписатись на щомісячний внесок

Donate from Europe, USA, GB, Canada?

Use this for PayPal or Credit Card

Корпоративний внесок?

Для переказів у гривні