Збір на лікування Гундар Миколи

Збір на лікування Гундар Миколи

Історія нашого захисника

Гундар Микола: Отримав 6 кульових поранень у різні частини тіла: я думав, це вже кінець

35-річний Микола Гундар чекає на кісткову пластику ноги. Вартість операції колосальна — понад 260 000 гривень. Якщо не зробити хірургічне втручання якнайшвидше, існує загроза ампутації кінцівки.

Чоловік родом з Запорізької області, з села Борисівка, що на березі Азовського моря. Зараз населений пункт знаходиться під окупацією. Там і досі проживають батьки воїна, з якими іноді вдається тримати звʼязок. Говорять обережно, лише про здоровʼя та побут. Вони бояться, що їх прослуховують. Вдома вже було 5 обшуків. Загарбники знають, що син військовослужбовець. Микола з “Азовсталі” потрапив у полон. А там допити у ФСБшників та слідчого комітету РФ, тому вся інформація їм відома. 

З 2015 року чоловік пішов добровольцем у роту спеціального призначення “Шторм”. Каже, прийняв таке рішення, бо відчуває себе справжнім патріотом країни. Потім підписав контракт із Державною прикордонною службою, працював у Бердянську.

“Я знав і всім розповідав, що почнеться повномасштабне вторгнення рано чи пізно. Так воно і сталось. Росія ніколи не зупиняється. Для прикладу — Абхазія, Чечня, Придністровʼя. 24 лютого 2022 року я зустрів в місті Маріуполь, де служив. 

Одного дня, коли виконували бойове завдання, отримав поранення. Були міські бої, ми відходили, займали інші позиції. На одній я залишився, хлопці на другу пішли вже, в будівлях це було все. Побачив дві групи загарбників, кинув туди пару гранат, і почав відходити до побратимів.

Я отримав 6 кульових в різні частини тіла. Після того лежав і думав, що вже все, кінець мого життя. Мені тоді почали згадуватись прожиті події. У голові думки про те, що не встиг я зробити, про те, що обіцяв мамі повернусь живим. Думав, яка безглузда смерть, ще й на початку повномасштабного вторгнення, у березні. Хотілось ще послужити й зробити важливі справи. Розумів, що зараз лежатиму і довго стікатиму кровʼю.

Допомогли мені, врятували навіть, дві цивільні людини. Один із них був раніше лікарем у шпиталі. Коли вже мене занесли в під’їзд, я попросив, щоб знайшли хлопців з синіми пов’язками. Мої рятівники так і зробили. Через те, що було дуже гаряче, товариші змогли забрати мене лише через півтори години. Далі евакуювали з того місця на Металургійний комбінат “Азосталь”. 

Люди, які підійшли до мене, спочатку подумали, що я вже мертвий. Я ледь зібрався з силами, щоб проговорити до них слова. Виглядав я, як “двохсотий”. Багато крові втратив, з рота вона взагалі згустками йшла. Перша куля потрапила мені в обличчя, в нижню щелепу. Вона на виліт пройшла. Інша в ногу, яку вже два роки не можу вилікувати. Там перебило мені дві кістки, нерв пошкодило.

Коли намагався під укриття залізти, під сходинки, прилетіло ще в ліве зап’ястя, праві плече та сідницю. Остання куля рикошетом під плитоноскою теж на виліт пройшла в спину.

Болі через адреналін я не відчував. Єдине, що мене дуже трусило, коли у під’їзді чекав на евакуацію. Мешканці того будинку виносили мені ковдри, вкривали мене. Знеболюючого не було в аптечці, та я у той момент і не думав про нього. Води дуже сильно хотілось.

З моменту поранення пройшло два роки. Але я лікуюсь менше, бо був у полоні. Нас, тяжкопоранених, обміняли влітку 2022 року. Кількість операцій я вже не рахую, їх було понад 20. Проблема з ногою залишається і зараз. Гомілкова кістка не зростається, вона дуже роздроблена. Зачепило артерію і кровообіг порушений, відмирали мʼязи. Через те, що нерви пошкоджені, відчуттів майже немає. Але лікарі кажуть, що з часом відновиться. У полоні мені ампутували два пальці, бо вони почорніли й інфекція почала переходити на стопу. Думав, що ногу взагалі там відріжуть, але на цьому все. 

Мені пропонували українські медики ампутувати ногу, щоб з нею не лікуватись так довго. Але деякі лікарі взяли на себе таку відповідальність — врятувати та боротися за неї. Зараз трохи пересуваюсь за допомогою милиць. На ногу наступати не можна. Там пластини були, потім їх познімали, бо почалась інфекція. Її й досі не можливо побороти. Планують закладати антибіотик безпосередньо у кістку. 

Про національну програму #ВрятуйКінцівку я дізнався спочатку з інтернету, а потім ще лікар мені розповів. Дуже вдячний за допомогу у проведенні операцій. 

Я ще чинний військовослужбовець. Після одужання планую продовжити службу, хотілось би й в зоні бойових дій виконувати завдання. Але можливо з моїм станом здоровʼя це буде неможливо. Хоча час покаже. Як тільки мене з полону поміняли, в мене перше, що прийшло на думку — головне, щоб у нас вистачило людей. Це я кажу вже упродовж двох років. Адже, ця війна може тривати роками”, — ділиться своєю історією Микола. 

Дякуючи Вашим внескам та гурту СКАЙ – Миколі зібрали необхідну суму. Всі подальші донати які будуть надходити через цю сторінку, будуть скеровані на допомогу іншим учасникам програми та на інформування про потреби поранених. 

Оплата через Приват Банк (додаткові можливості підписки)

Одноразовий внесок

Підписатись на щомісячний внесок

Donate from Europe, USA, GB, Canada?

Use this for PayPal or Credit Card

Корпоративний внесок?

Для переказів у гривні