Одного дня прокинувся у страшній реальності: історія пораненого Ярослава
Затишне місто Черкаси. Воно дивує своєю красою та спокоєм. Тут широко розкинулась річка Дніпро, яка викликає особливі почуття у кожного. Коли проходиш берегом, вдається відпочити і морально, і фізично. У будь-яку пору доби на набережній відкривається дивовижна панорама. Тут гарний світанок і захід сонця, тоді вогні великого міста відзеркалюються у дзеркалі Дніпра.
Улюблене заняття 33-річного Ярослава Косова — прогулянка берегами річки. Будь- який вільний день — це активний відпочинок на природі з малими дітьми. Чоловік розповідає, що такі променади його завжди надихали і дарували тільки позитивні відчуття. Але зараз чоловік живе в іншій реальності. Без Дніпра, без прогулянок, без ігор з дітьми…
Ще минулого року, 23 лютого, Ярослав святкував свій день народження. “Як зараз пам’ятаю, був такий гарний і сонячний день. Був вдома, бо на роботі така традиція — імениннику вихідний. Ми з сім’єю ходили гуляти біля води. Тоді нічого не віщувало біди. Я не міг навіть подумати, що наступного дня прокинусь у новому і страшному світі”, — згадує чоловік.
Тоді він не міг сидіти вдома і спостерігати за тим, що коїться навкруги. Пішов до військкомату. Але його не взяли, перевагу тоді надавали тим, хто має досвід. У Ярослава такого не було. Каже, тоді і натовпу було багато, всі намагались записатись, щоб звільняти країну від окупантів. Чекав вдома дзвінка, пару разів ще штурмував поріг військового комісаріату. Сказали очікувати на дзвінок. Не викликали. Знову пішов влітку, коли охочих вже було менше. Мобілізували. Направили у Полтаву, навчатись на зв’язківця. Вже у листопаді потрапив у зону бойових днів, недалеко від передової. А потім і “на нуль”. Вийшли на позиції, відбивали атаки ворога. Наступного ранку окупанти знову почали наступати, вести обстріли. Ярослава разом з побратимом посікло осколками.
Захиснику залізяччям пробило обидві руки і стегно правої ноги. Чоловік вже довгі місяці лікується. Ходить недовго на милицях, каже, що ще боїться повноцінно ставати на поранену кінцівку. Ділиться, що необхідно буде замовляти спеціальне взуття, адже травмована нога коротша за здорову на 3 сантиметри. Права рука починає потрохи відновлюватись. На ній перебило артерію, тому працюватиме лише одна з двох. А от з лівою кінцівкою все набагато серйозніше. Вона сильно розтрощена до ліктя. Пальців він взагалі не відчуває. Наразі, лікарі у Рівненській обласній лікарні намагаються боротись за кінцівку.
Ярослав сумує за дружиною та дітьми, які зараз у Черкасах. Каже, що як тільки стане на ноги і одужає, буде присвячувати їм усе своє життя. Мріє, що знову будуть гуляти прекрасними схилами Дніпра у мирній країні!