“Ворожа куля повністю розтрощила мій плечовий суглоб. Він просто вилетів назовні”, — поранений Сергій Смірнов
Як тільки почалась повномасштабна війна, Сергій Смірнов одразу пішов до військкомату. Каже: “Навіть не думав відсиджуватись вдома. Щоб не бути рабами, треба захищати свої території й гнати окупанта”.
Чоловік став учасником програми #ВрятуйКінцівку, адже самостійно купити медичні девайси для лікування поранень не може. У лікарні медики порадили йому заповнити анкету на сайті фонду “Здоров’я українського народу”. Тепер Сергій під надійним захистом команди “ЗУН” та провідних українських лікарів. Нагадаємо, менше як за рік прооперовано вже майже шістсот учасників національної програми. А це означає, що вдалось врятувати українських захисників від ампутації, від інвалідизації.
Щодо Сергія, то він пішов до ЗСУ, навіть не маючи попереднього досвіду, окрім строкової служби. Але розповідає, що страх за родину, за країну — це мотивація швидко здобути необхідні в армії знання. Чоловіку вдалось освоїти військову справу й успішно виконувати бойові завдання.
Але одного похмурого дня він отримав поранення у Луганській області, поруч зі Сватівською трасою. “Я стояв у наряді. Побачив двох чоловік, пізніше підійшли ще троє. Вони почали стріляти з автомата. Потім ще й снайпер підключився, який сидів десь окремо. Диверсійно-розвідувальна група підійшла до нас десь за метрів 400-500. Це вночі відбувалось. Після поранення я одразу заліз в “льожку”, почав знімати бронежилет та курточку. Намагався постійно говорити зі своїми по рації, попереджав про роботу снайпера.
Мені мої хлопці почали кричати, щоб я собі турнікет ставив. А як, сам не дістаю? Добре, що до мене підповз побратим Ден, командир групи. Але темно було, ліхтарика ж не дістанеш. Тому в аптечці тільки бинт знайшли, він найсвітліший. Ден запхав мені його у рану, затампонували мені таким чином.
Далі я вийшов і пішов до першої евакуаційної машини. Ворожа куля потрапила мені у плече, в лопатку. Найстрашніше, що вона повністю розтрощила суглоб. Він наче просто вилетів назовні. Спочатку сподівався, що поранення не таке складне, чомусь вважав, що у лікарнях надовго не затримаюсь. Але виявилось, ситуація набагато складніша”, — розповідає Сергій.
Чоловіку зробили вже 7 операцій, скріпляли пластинами кістки. Тепер залишається найскладніше — поставити ендопротез, тобто штучний суглоб. Така процедура коштує сотні тисяч гривень. Держава пораненим виділяє лише “хірургічний пакет” у розмірі трохи більш як 8 тисяч гривень. Військових забезпечують лише зовнішніми протезами після ампутації. А от з внутрішніми — велика проблема. Тобто, травмовані мають самі збирати кошти на їх придбання та встановлення.
На щастя, учасникам #ВрятуйКінцівку не потрібно шукати такі шалені гроші. Після заповнення анкети можна сфокусуватись лише на процесі лікування та одужання. Благодійний фонд “Здоров’я українського народу” вже оплатив складну операцію військовому Сергію. Але до повного відновлення ще далеко, можуть бути необхідні наступні хірургічні втручання.
Наразі чоловік лікується у Києві й абсолютно задоволений відношенням, умовами тощо. Перед цим був у медзакладах інших міст. Каже, проблема у тому, що не всі медики добросовісно ставляться до своєї роботи — такий собі людський фактор. У нього був випадок, що його виписки навіть не прочитали. “Жінка-медик прийшла і починає мені руку підіймати. Кричу, не можна так робити, у мене там суглоба немає. Вона відповіла, що звідки їй знати, адже виписку не прочитала перед прийомом. Я це називаю недбалістю. У пораненого побратима нога вдвічі більша стала, адже не поставили вчасно інструмент для відкачування рідини.
Радію, що мої пальці працюють, лікоть згинається. Рука буде функціонувати, як мені сказали лікарі, максимально на 60-70%. Тобто не зможу повністю підіймати її вгору. Переживаю за те, як доведеться повертатись до свого звичного життя, адже раніше багато працював фізично. Але найголовніше, що кінцівка моя збережена”, — ділиться Сергій.
“Держава не встигає забезпечувати все, що стосується складних травм. На жаль, ніхто не міг запланувати таку кількість поранених. Ніхто не знає, яка кількість поранених буде надходити ще в області. Не всі бюджети були готові, не всі громади були готові. Лише частково фінансуються тільки ортопедичні девайси, тобто імпланти, ендопротези. Допомагати державі фінансувати це потрібно”, — розповідає Сергій Сошинський, президент благодійного фонду “Здоров’я українського народу”.