Уламки ракети пошкодили захиснику майже всі кінцівки
Важливість підтримки поранених на війні не може бути переоцінена. Наші захисники віддали своє здоров’я та ризикували життями, захищаючи нашу країну та нашу свободу. Вони апріорі не можуть лишатись на одинці зі своїми ранами, фізичними та психологічними. Ось чому створена програма #ВрятуйКінцівку. Ми разом з вами робимо все можливе, щоб їм допомогти, підтримати та відновити їхнє самопочуття.
Не буде відкриттям, що травмовані воїни мають необхідність не лише в медичній допомозі, але й емоційної та психологічної підтримки. Їхні переживання, травми та болючі спогади потребують розуміння та співпереживання. Ми повинні бути поруч з ними, слухати їхні історії, висловлювати слова підтримання. А головне, визнавати й не забувати про їхній внесок у безпеку та мир нашої країни.
Історія багатьох учасників програми, як і 37-річного Сергія Свічкаря, демонструє, що надважливо забезпечити доступ до медичних послуг, реабілітаційних програм. Часом поранені знаходяться у глухому куті. Вони не знають, де шукати шанси на порятунок. Бо, найчастіше, бракує інформації про спеціалістів чи варіанти можливих операцій.
Кожен з нас має відігравати роль у підтримці поранених воїнів. Ми можемо показати їм, що ми вдячні за їхню жертовність та відданість, і що ми стоїмо поряд з ними в цей важкий час. Якщо розповідати про Сергія, то він ще до повномасштабного вторгнення підписав контракт з ЗСУ.
Чоловік успішно виконував бойові завдання на різних напрямках. Але 20 лютого, у Бахмуті, отримав поранення. Якраз був на позиції, коли почався ворожий обстріл. Уламками від ракети йому пошкодило дві ноги та праву руку. Дрібними шматками залізяччя посікло майже все тіло. Далі, за словами Сергія, все відбувалось наче у кошмарному сні. Він не міг накласти турнікет, тому ледь не стік кров’ю. Шок. Крики. Поранений товариш поруч. Через деякий час прийшли побратими, надали першу допомогу й евакуювали. Спочатку Сергій не розумів, якими були поранення — все тіло залито кров’ю. Він розповідає, що відразу майже змирився з ампутацією кінцівок.
Згадує, що руки взагалі не відчував, вона постійно кудись падала, неприродно вивалювалась. З лютого Сергій і досі чекає на важливу операцію. На одній нозі є дефекти м’яких тканин, не вистачає шматка кістки. Він лікувався у різних українських лікарнях. Вже почали готувати документи на виїзд за кордон. Але ніхто не хотів братись за його випадок — надто складна травма ноги. Зараз Сергій й досі не знає, чи будуть ампутувати ногу. Він нещодавно став учасником #ВрятуйКінцівку. Тому, у нього з’явилась надія на те, що ноги будуть врятовані. Ми з вами вже знаємо, що у програмі беруть участь найталановитіші українські лікарі, які мають успішну практику порятунку ніг та рук навіть у найскладніших випадках. У пораненого Сергія було вже 4 операції на кінцівках. Попереду — дуже довгий шлях лікування. Крім того, у нього проблеми зі слухом. Пошкоджена барабанна перетинка, тому теж потребує оперативного втручання.
Підтримка поранених на війні — це наш моральний обов’язок і вираження поваги до їхньої жертовності. Вони заслуговують на нашу підтримку, визнання і допомогу у всіх аспектах їхнього життя. Коли ми виявляємо своє бажання допомогти пораненим воїнам, ми надаємо їм не лише конкретну матеріальну або медичну допомогу. Ми показуємо, що вони не залишилися самотніми у своїй боротьбі. Наша підтримка у програмі #ВрятуйКінцівку надає їм нову надію, мотивацію та силу впоратися з тими труднощами, з якими вони зіткнулися.