“Намагався не зважати на біль, аж поки лікарі не виявили складний перелом”, — травмований Сергій Колодій
Тисячі українських чоловіків відчули, що мають у собі сили вигнати ворога з української землі. Не маючи досвіду, але маючи внутрішню міць, йшли добровільно захищати країну від зовнішнього ворога. Сергій Колодій, який з перших днів вступив до лав ЗСУ, вважає, що завдяки зусиллям таких як він, зможемо жити у вільному та безпечному суспільстві.
50-річний чоловік родом з міста Ніжин, Чернігівської області. Він — ветеран Національної поліції. Розповідає, що до останнього не вірив у те, що відбудеться нещадне і повномасштабне вторгнення. Коли вже перший шок від страшної реальності минув, пішов записуватись у ряди найсміливіших (читайте — у ЗСУ).
Під час нинішньої жахливої війни відбувається активне зміцнення національного духу та єдності українців. Помітили? У часи кровопролиття нація починає діяти як єдиний організм. Ті, хто бере участь у війні, є частиною цього організму. Воїни, які борються за свою країну, зміцнюють національну цілісність та зв’язок. Звісно, це обов’язково допоможе виграти війну та забезпечити мирне життя майбутнім поколінням.
Сергій відчував, що зможе разом з побратимами виконувати успішні бойові завдання і наближати перемогу. Але… Тепер він знаходиться на лікарняному ліжку. Ще березневого дня займались з товаримаши звичними справами на позиції. Чоловік стрибнув з підвищення. Спочатку й не зрозумів, що сталось. Різкий біль, далі — ниючий. Він намагався не звертати увагу на травму. Каже, не на часі зараз лікуватись, займатись собою, коли агресори знищують українські міста.
Ще деякий час Сергій намагався ходити з відчуттям болю, але з з кожним днем ставало все гірше. Справа дійшла до того, що рухатись взагалі було дуже важко. Його направили у лікарню міста Рівне. Зробили МРТ. Поставили діагноз: перелом правої стегнової кістки. Як взагалі травмований міг ходити і виконувати завдання з таким пошкодженням? Козацьке коріння, не інакше? У квітні Сергій вже почав інтенсивне лікування. На правій нозі йому зробили складну операцію. Зламані кістки скріпили трьома канульованими гвинтами. Поки що важко прогнозувати чи будуть необхідні ще хірургічні втручання. Зараз процес лікування у самому розпалі. Травмований розповідає, що на ногу ставати ще зарано. Кінцівка болить. З часом на чоловіка чекає тривала реабілітація. Якщо дотримуватись усіх рекомендацій лікарів, правильно розробляти ногу, з часом наш герой зможе повернутись до побратимів.
Війна приносить величезні страждання, масштабні, космічні. Але вона вміє не тільки зносити все на своєму шляху, а й діяти зовсім тихо. Багато бійців мають небойові травми. Можливо, вони постраждали не внаслідок активних боїв. Але під час та на території, де ведуться бойові дії. Такі травми також впливають на фізичний та психологічний стан військових. Мета національної програми #ВрятуйКінцівку — забезпечити лікування всім постраждалим, щоб суттєво зменшити процес інвалідизації українського суспільства. Проєкт здатен захистити кожного, допомогти з лікуванням всім, хто потерпів від війни. Сергій та інші воїни, які виявили бажання добровільно захищати землю від агресора мають отримати краще лікування та реабілітацію. Над цим щодня працюють всі дотичні до медичного фронту, який зараз не менш важливий, ніж фронт бойових дій.