“Я вже встиг попрощатись з ногою”, — історія пораненого В’ячеслава Богданова
Звідки беруться справжні герої? Чи є в них якась особлива сутність, з якою вони народжуються? А може, це певна комбінація обставин, яка дозволяє звичайній людині зробити неймовірне? Раніше відважні асоціювались у нас з Котигорошком, Вернигорою чи козаками-характерниками. Або ж, сучасними богатирями, які змагались, хто перший перетягне вантажівку.
А виявляється, майже у всіх українців є потенціал до великих справ. Та найбільше його у людей, які добровільно пішли захищати країну. Десятки історій учасників національної програми #ВрятуйКінцівку слугують тому підтвердженням. Поранені, з якими знайомиться команда благодійного фонду “Здоров’я українського народу” — це люди з великою силою та міцністю духу. Це ті котигорошки, вернигори, про яких розповідатимуть оповіді наступним поколінням.
До проєкту #ВрятуйКінцівку потрапив захисник В’ячеслав Богданов. Чоловік родом з Харківської області. Як тільки почалось повномасштабне вторгнення, від одразу пішов до військкомату. Не чекав, доки йому зателефонують для мобілізації. “Моє місто бомбили. Там моя родина. Я на собі відчув жорстокість наших сусідів, тому пішов захищати наші міста, як громадянин своєї країни”, — розповідає про свій шлях В’ячеслав.
Майже рік він виконував завдання на посаді командира відділення в Нацгвардії. Але 6 лютого отримав поранення. Він чергував на бойовій позиції. Раптом почався ворожий обстріл. По підрозділу почав працювати російський танк. Снаряд потрапив у дерево, але осколками В’ячеславу пробило ногу. “Може й добре, що так. А то могло б бути все набагато гірше”, — намагається у цій ситуації найти позитив воїн.
Уламками дуже пошкодило стопу. Травмований, доки евакуювали, вже встиг попрощатись з кінцівкою. Вона виглядала, як суцільне місиво. На перший погляд, здавалось, що її вже неможливо врятувати. Один зламок пробив ногу і вийшов на виліт. Інший застряг у п’яті.
В’ячеслав дуже радіє, що лікарям таки вдалось зберегти кінцівку. Допомогло те, що не було загоєння, яке зазвичай трапляється при такому характері пошкоджень. Чоловік розповідає, що талановиті українські медики поступово робили маніпуляції, видалили вщент потрощені кістки, ставили металеві конструкції. На нього ще чекає операція. Її проведуть провідні спеціалісти у Вінницькому військовому госпіталі. “Я не перестану дякувати професіоналізму нашим медикам. Адже моя кінцівка залишилась зі мною. Головне, що я буду ходити. Так, це вже буде не повноцінна хода. Але крокуватиму своїми двома ногами”, — радіє захисник.
Програма #ВрятуйКінцівку набирає обертів. За менше ніж рік були оплачені вже десятки операцій не тільки для воїнів, а і цивільних. Багато хто з учасників вже повністю здорові, дехто закінчує лікування або реабілітацію. Але всі вони з врятованим кінцівками продовжують повноцінно жити.
Кожна людина народжується з набором унікальних здібностей та можливостей. Однак, необхідно враховувати багато факторів, щоб зробити визначний вчинок. Генетичний код українців — це бути вільними і сміливим. Історія повна прикладів звичайних людей, які зробили незвичайні речі. Іноді, у виняткових обставинах, людина може виявити в собі потужний резерв волі та сили. Коли життя ставить перед нею неможливі завдання або коли вона стикається зі своїми найбільшими страхами, вона може прокласти новий шлях та показати справжній характер. Це про те, що ми всі разом зараз робимо в умовах війни. Віра в себе і підтримка оточуючих можуть стати головною мотивацією для досягнення чогось великого. Ми, команда та учасники програми #ВрятуйКінцівку віримо у те, що всі, хто долучається до порятунку інших людей, теж роблять подвиги!