“Поруч побратими померли за секунду, я лишився живий”, — поранений Петро Заремба
“Я з останніх сил ще раз крикнув, що поранений. Це врятувало мені життя. Побратими думали, що у нашому окопі нікого живого не залишилось”, — розповідає свою історію Петро Заремба. 17 лютого він отримав страшні поранення на Бахмутському напрямку. Ввечері вони з товаришами займали позиції.
Воїн каже, можливо їх “вів” ворожий дрон. Почався мінометний обстріл. Він ще з двома захисниками заховались в окопі. Снаряд прилетів прямісінько в їх рів. Побратими, що були поруч, померли за секунди. Петро лишився живим. Вирішив звати на допомогу, та його крик не чули серед обстрілів. Він не одразу зрозумів, на якому світі знаходиться. Відчув, що його сильно затиснуло, прикидало землею. Бачив, що ногу викрутило в іншу сторону. А рука, подумав, взагалі відірвана. Спочатку поранений намагався надати собі допомогу. Витягнув турнікет неушкодженою рукою, але від холоду не зміг його накласти. Гострий біль був лише одразу після вибуху.
Далі, все як у тумані. Зрозумів, що сам собі не зможе допомогти. Відчув, як по тілу почало річкою текти щось гаряче. Як виявилось згодом, у нього була пробита артерія. Петро подумав прощатись з життям, чекати, доки зовсім зійде кров’ю. Вирішив з останніх сил крикнути ще раз. З інших окопів його таки почули. Хлопці потім розповідали, що впевнені були — там усі загинули. Петро ще кілька разів приходив до свідомості. Пам’ятає, як на металевому листу побратими його виносили до евакуаційного автомобіля. Несли під обстрілами більше кілометра, адже якби авто під’їхало за трьохсотим ближче, було б знищене. Прокинувся Петро вже у лікарні. Побачив пошматовані праві руку та ногу. Зрадів, що кінцівки на місці, але їх зовсім не відчуває. Одразу зателефонував дружині. Каже, вона в день поранення щось недобре відчувала, цілий день стривожена була. 37-річний чоловік був мобілізований у липні. До цього мав тільки досвід строкової служби.
Потрапив у навчальний центр, далі — у Бахмут. “Головне, тримати себе психологічно, коли опиняєшся у самому пеклі. Треба бути уважним. Якщо вчасно встигнеш впасти, зможеш отримати шанс на життя. Це лотерея, хоч і така жорстока”, — ділиться Петро. Він втратив багато крові. Має пошматовані кістки та рвані рани на руці та нозі. Лікарі кажуть, що у травмованих кінцівках відчувається маленька пульсація, але чи зможуть вони відновитись, ще зарано прогнозувати. Тієї страшної миті, коли снаряд залетів у окоп, він рукою закрив шию, тому кінцівку майже відірвало.
Чоловік переніс вже 5 операцій, попереду ще декілька. Кістки на руці складатимуть і закріплюватимуть спеціальними пластинами. Нога від таза і до самого низу “закута” в апарат Ілізарова. На ній не вистачає 6-7 сантиметрів кістки, тому для пересадки братимуть з тазової частини. Петро наразі знаходиться в Рівненській обласній лікарні. Разом з дружиною чекають на складні хірургічні втручання. Чоловік мріє встати з ліжка. Каже, трішки пробував, але сил зовсім не вистачає. Але воїн намагається не здаватись, демонструючи неймовірну силу та міцність духу.