ЗІсторія Олега Кулініча: намагався терпіти біль, адже треба воювати проти окупантів
Олегу Кулінічу з міста Дніпра 38 років. Він — один з учасників національної програми #ВрятуйКінцівку. Чоловік любить музику, захоплюється східними єдиноборствами. У 2021 році вирішив пов’язати свою долю зі Збройними Силами України. Пішов служити на контрактній основі.
“Армія — це можливість проявити себе. Ти розвиваєшся як фізично, так і морально. Там багато аспектів пов’язано з моїм захопленням спортом. Якщо хочеться працювати над собою, вам точно у ЗСУ”, — розповідає Олег.
Військовий ділиться, що 24 лютого надовго залишиться в пам’яті всіх українців. Він зізнається, що навіть не здогадувався про те, що може бути ескалація конфлікту. У день повномасштабного вторгнення Олег знаходився в зоні Операції об’єднаних сил. Тоді їх підрозділ підняли по тривозі о 4 ранку і вони вирушили виконувати бойові завдання.
Страху та розгубленості тоді не було, адже кожен знав, що треба робити для того, аби боротись з ворогом. “На війні головне не панікувати, адже це може спричинити до неправильних дій та помилкових рішень. Ти несеш відповідальність не тільки за себе, а й за життя побратимів”, — розповідає воїн.
Олег брав участь у боях, як піхотинець, і з побратимами нищив загарбників. Але 25 січня під Бахмутом отримав травму. На лівій нозі у нього були розірвані зв’язки. Чоловік тоді не став лікуватись, терпів нестерпний біль. “Йде страшна війна, вороги наступають з різних напрямків. Я не міг залишити побратимів. Саме тому намагався не звертати увагу на травмування. Не до того було. Пив та колов знеболювальні ліки”, — ділиться Олег. Але нога стала боліти просто нестерпно. Почала набрякати, збільшуватись. Ліки для заглушення болю перестали допомагати. Довелось невідкладно звернутись до медиків.
Лікарі поставили невтішний діагноз: травматичне пошкодження зовнішнього меніска лівого колінного суглоба. Травматичний розрив передньої хрестоподібної зв’язки. Виражені порушення функції опори та ходи. Наразі травмований знаходиться в Криворізькій міській лікарні №10. Він пережив вже одну операцію. Поставили імпланти. Попереду ще можливі хірургічні втручання. Зараз важливо, щоб все почало зростатись та заживати. При позитивному перебігу на воїна ще чекає реабілітація.
Зараз Олег починає розробляти ногу, яка ще дуже болить. Намагається трохи ходити на милицях. Каже, що хоче знову повернутись у стрій. Адже важко бути на лікарняному ліжку, коли побратими продовжують вести бої проти російської нечисті.