Не дивлячись на кулі у тілі, продовжував вести бій: історія Олега Волохова
“Спочатку отримав перше кульове поранення у плече, відчуття було — наче оса вкусила. Битва тривала. Помітив, що права рука не рухається. Не міг дістати запасний магазин.
Поруч лежав поранений побратим, він допомагав перезарядити автомат і я продовжував вести бій. Друга ворожа куля пробила ребро, легені і попала у лопатку. Щось кололо у спині, але я далі стріляв. Усвідомив, що поранений, коли з ротової порожнини почала йти кров з пузирями”, — розповідає Олег Волохов. 40-річний чоловік з Києва. Він адвокат. До великої війни ніколи не мав військового досвіду, строкової не служив. Розповідає, що за місяць до великого наступу в голові вже були думки — щось намічається. Родину відвіз у село Гореничі, Бучанського району. Вважав, що там буде безпечніше. Сам вступив до лав тероборони населеного пункту. Але зовсім поруч було чутно гул важкої техніки окупанта. Тоді відправив сім’ю у Кропивницький, а сам — у військкомат.
“Я йшов воювати без досвіду, адже був великий страх за рідних. Вони не хотіли їхати за кордон. Була велика мотивація — захистити їх”, — каже Олег. У військкоматі спочатку відмовили. Передзвонили майже через рік. Він до того часу вже давно був “на нулі”. Захисник не чекаючи повістки, одразу пішов добровольцем у батальйон “Карпатська Січ”. Пройшов навчання. З квітня весь час перебував на полі бою. Воював на Харківському, Донецькому та Луганських напрямках. “Перший день, коли заступив на позицію — це не забути ніколи. Дев’ять годин безперервних обстрілів. Орки стріляли з усього, що у них було. І дуже близько. Страху особливого тоді не відчував. Там розумієш, що виходу іншого немає. Хто, як не ми. Єдине, що найбільше ранить, це те, що хлопців, з якими воюєш поряд, більше ніколи не побачиш. Цей біль на все життя”, — ділиться особистим Олег.
Чоловіка поранило 22 жовтня. З однієї позиції виходили на іншу, ближче до ворога. Аеророзвідка тоді доповіла про рух 20 загарбників, які рухались в бік наших воїнів. “Ми зайняли оборону, але протягом години ніхто так і не вийшов. Тому вирушили на БМП вперед. Попали у засідку. Їх було не 20, в окопах закопались понад 70 орків. Прийняли бій”, — описує події.
Його розповідь схожа на події з гостросюжетного фільму. Тяжко поранений, продовжував битись з окупантами. Взагалі не думав і не зважав на кулі у тілі. Побратими побачили, що чоловік важкий трьохсотий, тому намагались якнайшвидше його евакуювати. Олег продовжував боротись, щоб прикрити своїх хлопців. Каже, що його перші думки під час евакуації про те, що він зараз не може бути поруч, щоб допомогти побратимам у бою. Коли бійці вивозили травмованих, окупанти почали стріляти з гранатомета і дивом не попали у БМП. “Ангел охоронець тоді зберіг нас”. Хлопці, які знаходились у бойовій машині, отримали контузію. Водій від цього час від часу втрачав свідомість, тому заблудились. Добре, що потрапили таки до українських воїнів. Тоді медики 56 бригади змогли надати всім першу медичну допомогу.
Чоловік витримав декілька операцій. Трохи одужав і вже у лютому повернувся у батальйон. Але пробита кістка зрослась неправильно. Одного разу підняв важкий автомат і в плечі щось хруснуло. Відчув різкий біль. Лікарі сказали, що лопатка “посипалась”. Тепер Олег Волохов лікується в Інституті травматології та ортопедії НАМН. Надія на одужання є. Випадок ускладнюється тим, що було втрачено багато часу, адже операції на плечі необхідно було робити одразу після поранення. Олега зараз підтримує родина і собака Матильда. Він привіз її з фронту додому.
Одного разу вона врятувала йому життя. Не давала пройти по стежці, крутилась, “вимагала” повернутись у бліндаж. Воїн послухав. За декілька хвилин по тому місці, де
йшов, лягли касети “Градів”.
Олег Волохов працював адвокатом у Києві. Він вирішив призупинити кар’єру, доки не виженемо загарбників з України. Чоловік пішов добровольцем до батальйону “Карпатська Січ”. З квітня воював на нулі. Жартує, що зараз його захоплення — нищити орків. Навіть відсутність досвіду не зупинила захисника.
У запеклому бою Олег отримав поранення. Ворожі кулі пробили його тіло. Одна потрапила у плече. Інша поранила ребра, легені та розбила лопатку. Після операцій, трохи одужавши, він повернувся у стрій. Але лопатка зрослась неправильно, тому не витримала напруження. Як кажуть лікарі, вона повністю “розсипалась”. Зараз на чоловіка чекають операції, після яких будевидно, чи функціонуватиме кінцівка.