О“Всі дивувались, яким дивом я залишилась живою”, — поранена Жанна Корощенко
Уночі 17 липня 2022 року російські військові завдали масового ракетного обстрілу по місту Миколаїв. Загалом прогриміло потужних 10 вибухів. Ворожі ракети (ймовірно Х- 55) були такої сили, що спричинили масштабні руйнування. Поруч з одним підприємством десятки автомобілів, у тому числі вантажних, вибуховою хвилею перекинуло до купи одна на одну. На місці прильоту виникла величезна вирва. У точках попадання рятувальники гасили полум’я понад 6 годин. Розбирали завали декілька днів.
Розповідає, до останнього не могла повірити, що може бути ескалація конфлікту. Не сподівалась, що їй доведеться бачити скільки горя попереду. У зоні активних бойових дій медикиня була з перших днів великої війни. “Найстрашніше, це коли летять касети, а потім розриваються. Тоді чутно голосні та страхітливі вибухи. Важко пережити, коли гинуть військові. Бували дні, коли треба було надавати медичну допомогу великій кількості поранених. Але то наша робота. Боляче, коли повідомляють, що обстріл. Означає, зараз будуть жертви. Бувало, тільки передадуть по рації, що троє трьохсотих. Проходить лише декілька хвилин, дізнаємось, що вони вже мертві. Їх треба забирати, ми своїх ніколи не залишали”, — ділиться болючими спогадами поранена.
Жінка розповідає, що 17 липня знаходилась у бомбосховищі. Ракетний обстріл. Пряме попадання. Вона тільки встигла відчути, як почали падати на неї бетонні плити. “Наше сховище було надійним, але від колосальної сили надпотужної ракети не витримало. Тоді було дуже багато травмованих та загиблих”, — каже жінка.
Жанна майже нічого не пам’ятає про свій порятунок. Біля неї неподалік тоді був один з командирів, який почув її стогін. Побратими витягли її з завалів і передали медикам. Вона прийшла у свідомість через добу, у реанімації. Тоді вже змогла розмовляти з лікарями, дізнавалась, що трапилось. До того моменту знаходилась наче у сні, чи у тумані. Жанна Корощенко отримала страшні травмування. Все її тіло було у ранах. Крім того, ще купа невтішних діагнозів — закрита черепно-мозкова травма, рвані рани на обличчі, відкритий перелом правої руки, відкритий перелом лівої ноги.
Жінка вважає дивом, що змогла вижити й одужати. Вона розповідає, що не раз чула від лікарів та волонтерів, що її порятунок і збережене життя — це справжнє чудо. У пораненої було вже 5 операцій. Потроху вона йшла на одужання. Але через 9 місяців рентген показав, що вставлена у руку пластина — зламалась. Жанна від лікарів дізналась про національну програму #ВрятуйКінцівку. Завдяки тому, що вона стала її учасницею, їй зробили складну операцію. З руки зняли пошкоджену пластину і поставили нову. Жанна знаходиться на лікуванні у Немирівській міській лікарні. Розповідає, що медперсонал там, неначе на підбір, всі дуже талановиті, уважні та людяні. “Програма #ВрятуйКінцівку дуже важлива на сьогодні. Адже зараз важко знайти АЗФ, пластини тощо. Багато чого не вистачає для такої кількості поранених, яка наразі нараховується в Україні”, — ділиться думками військова.
Її голос звучить дуже натхненно і радісно, навіть не зважаючи на ті обставини, у яких вона зараз знаходиться. Позитиву, каже по секрету, додають рідні та знайомі. Їх у Жанни дуже багато. Вони весь час підтримують, телефонують, приїздять у гості. “Я хочу одужати й швидше повернутись до своїх хлопців. Мене взагалі не лякає поранення та все інше. Я навіть боюсь думати, що комісія може мене визнати непридатною. Я буду добиватись того, щоб бути зі своїм підрозділом. Навіть, якщо буду обмежено придатною”, — зізнається. Всім, у кого схожі ситуації трапились, жінка радить не замикатись у собі. Навпаки, трохи більше спілкуватись. Адже, коли розповідаєш свою історію, вислуховуєш інші, стає легше. Головне, за словами медикині, не доводити себе до сліз та не опускати руки, яке б поранення не було. Маємо бути твердими духом, тільки так зможемо здолати жахливого ворога.
“Намагаюсь бути сильною, налаштованою на позитив. Але на життя вже дивлюсь по- іншому. Цього не змінити. Тепер знаю, що у будь-який момент може прилетіти ракета. Тобто, все крихке, нестабільне і непостійне, доки в країні йде війна”, — каже Жанна Корощенко.