“Вирішив, хто як не я. І пішов добровільно захищати країну від ворога”, — травмований Анатолій Агаджанов
У перші дні повномасштабного вторгнення Росії на нашу територію, понад 100 тисяч добровольців записались у лави територіальної оборони. З кожним днем кількість відважних чоловіків та жінок, що працюють над знищенням ворогів, збільшується.
Доки одні українці скаржаться на рівень життя, закони чи чорта у ступі, інші займаються важливими справами. Хтось волонтерить, донатить, воює тощо. З початком великої війни змінилось світосприйняття багатьох українців. Чим би не займались по життю, вони лишили звичні справи, і пішли у бій.
“Немає що обирати, вибір невеликий, адже хто, як не я”, — сказав собі і Анатолій Агаджанов. 40-річний чоловік полишив улюблену роботу, поставив “на паузу” заняття спортом. Він вирішив, що зараз має стати на захист землі від окупантів.
Досвіду військового не мав. Та кого це спиняє, якщо є бажання навчитись? Записався до тероборони. Пройшов вишкіл у навчальному центрі. У квітні цьогоріч вже мав виїжджати у зону активних бойових дій. Але сталась жахлива неприємність (м’яко кажучи).
Того дня Анатолій з побратимами займались завантаженням техніки на платформу. Чоловік невдало зіскочив з підвищення. В секунду відчув різкий біль у нозі. Медики надали першу допомогу і поставили діагноз — закритий внутрішньосуглобовий перелом великогомілкової кістки. Це напрочуд важке травмування. Такий патологічний стан є небезпечним, адже лінія розлому кістки розташовується прямо у порожнині суглоба.
Такий перелом — це серйозна травма, яка вимагає комплексного та довготривалого лікування. У Анатолія той складний випадок, коли необхідне хірургічне втручання. Операція буде складною, від неї залежатиме подальше відновлення кінцівки. Наразі, чоловік знаходиться у Рівненській обласній лікарні. На ногу лікарі поставили апарат Ілізарова.
Вже незабаром медики виконають операцію з фіксацією перелому з використанням спеціальних пластин для забезпечення правильного положення кістки під час зростання. Для швидкого одужання важливо дотримуватися інструкцій та рекомендацій лікарів.
У багатьох випадках, з правильним лікуванням та реабілітацією, пацієнти можуть повернутися до повної рухливості та нормального функціонування коліна. Анатолій розповідає, що має багато терпіння та наполегливості, тому сподівається повноцінно стати на ноги якнайшвидше.
Анатолій каже, що через травму дуже засмутився, адже хотів бути поруч зі своїми побратимами. Для нього напрочуд важливо захищати країну. Він добровільно згодився вступити до українського війська. Бути воїном — це велика відповідальність, але це також і знак поваги до себе та своєї країни. Той, хто добровільно йде на війну, проявляє свою силу, мужність та патріотизм. А це заслуговує на повагу.