Поранений Руслан Стрельченко: після вибуху все відбувалось неначе у тумані
Десятки резидентів національної програми #ВрятуйКінцівку проходять через пекло війни. Воїни та цивільні отримали мінно-вибухові травми, які на місяці, а часом і на роки, поклали їх на лікарняні ліжка. Деякі пацієнти мали такі складні травми, що лише тоненька соломинка відділяла їх від ампутації кінцівки. Але завдяки талановитим лікарям та щиросердним людям вдалось врятувати їх від інвалідизації.
Зрозуміло, що підсумки підбивати ще зарано. Та наша команда вдячна кожному, хто долучився. Це не просто врятовані кінцівки. Це спасенні долі, душі. Звісно, держава обіцяє безкоштовне лікування пораненим. Але медична система не справляється з таким колосальним навантаженням. Не вистачає апаратів зовнішньої фіксації, що вже говорити про протези суглобів чи титанові пластини. Тому ми активно продовжуємо свою місію і допомагаємо всім, хто того потребує.
Один з учасників програми #ВрятуйКінцівку — 40-річний Руслан Стрельченко. Чоловік жив звичним життям, працював вивантажувачем на цегельному заводі. Особливого бойового досвіду у нього не було, тільки строкова служба. Він був мобілізований у перші дні ескалації конфлікту. Успішно виконував бойові завдання у рядах найсміливіших чоловіків країни. Але на річницю повномасштабного вторгнення агресора отримав поранення. 24 лютого 2023 разом з побратимами Руслан ніс службу в Сумській області. Якраз був на позиції коли почався шквальний мінометний обстріл.
Поранений мало що пам’ятає у той страшний день. Якісь уривки у свідомості виринають, неначе у туманному сні. Біль, усвідомлення, евакуація, підтримка товаришів. Вже у госпіталі зрозумів, що отримав важкі травмування. Уламками від снарядів Руслану сильно пошкодило ліву ногу та праву руку. Але найважча ситуація з правою ногою. Там відкритий перелом гомілки та стегна. На ній не вистачає 4 см кістки. Наразі захисник перебуває в Інституті травматології та ортопедії НАМН. Лікарі зробили вже 7 операцій. Попереду ще декілька — робитимуть протезування. Про повне одужання лікарі ще не беруться прогнозувати. Головне, що при таких травмуваннях боєць залишився живий та вдалось врятувати кінцівки. Все інше, справа часу і терпіння.
Щодня в Україні десятки військових та цивільних отримують мінно-вибухові травми. Це серйозна проблема, яка виникла під час війни. На жаль, тенденція не дуже знижуватиметься з закінченням активних бойових дій. Пам’ятаєте, скільки випадків травмувань щорічно від неприємних знахідок Другої світової війни? Доки повністю будуть розміновані всі території, можуть минути довгі роки. Тому навіть у повсякденному житті люди зазнаватимуть травм від вибуху, що можуть призвести до різних фізичних та психологічних наслідків.
Один з головних ефектів мінно-вибухової травми — це порушення фізичного здоров’я людини. Вибух може спричинити різні види пошкоджень, такі як опіки, порізи, відкриті переломи та інші, що можуть призвести до втрати кінцівок, втрати зору, слуху та інших функцій. Однак, поранення, як правило, не обмежується тільки фізичними наслідками. Вони можуть викликати і значну психологічну травму, особливо, якщо травматичні події пов’язані зі смертю або тяжкими травмами близьких людей.
Ще один прихований аспект мінно-вибухової травми, який може проявлятись не одразу, це — посттравматичний стресовий розлад. Стан, коли поранений зазнає повторних відчуттів, спричинених травмуванням, таких як флешбеки, кошмари, тривожні стани та інші психологічні симптоми. На жаль, вони можуть бути дуже неприємними та обмежувати повсякденне життя.