Історія важкого поранення з присмаком кохання
Якщо подивитись на фото автомобіля, у якому підірвався наш герой, здається, що це кадр з якогось фільму-катастрофи. Автівка схожа на зім’ятий шматок заліза. Таке враження, що якийсь велетень просто взяв її у величезну долоню і пожмакав, як шматок паперу.
38-річний Павло Соломонович з Коломиї не мав раніше військового досвіду. Хоча зі зброєю вмів поводитись. Каже, з друзями здогадувались, що буде велике російське вторгнення. За збігом обставин саме 23 лютого офіційно придбав собі карабін. Раптом знадобиться.
Коли агресор почав рясно закидати Україну ракетами, вирішив, що він потрібен державі. Повідомив дружині Христині та двом синам, що має йти воювати. Родина переживала, але підтримала рішення чоловіка. Вже 7 березня, разом з товаришами, Павло був на порозі військкомату. Тоді потрапив у новостворений батальйон. Пройшов невелике навчання і разом з більш досвідченими товаришами прибув у Житомирську область. У березні там було досить гаряче — постійні обстріли, авіанальоти. Там відбулось перше, але страшне, бойове хрещення. Підрозділ попав під мінометний обстріл ворога.
Тоді було багато поранених і вбитих, згадує Павло. Серйозні поранення чоловік отримав на Донецькому напрямку у серпні. Воїни вже повертались з успішного бойового завдання. Павло був водієм пікапа з кулеметом ДШК. В мить яскравий спалах і вибух. Міна прилетіла просто у двигун автомобіля. Товаришу, який сидів поруч — відірвало всі кінцівки, він згорів за секунду. Іншим двом побратимам вдалось вискочити з автомобіля і залишитись живими.
Павло був в окулярах, які врятували від опіків зір. Він спробував вилізти авто, але праву ногу зажало уламками, з неї стирчали дві білі кістки. Ліву ногу він поставив на землю, але вона неначе провалилась — теж була перебита. Пам’ятає відчуття, як взяття почало наповнюватись теплою кров’ю. Чоловік не міг одразу покликати на допомогу, адже від вибуху пошкодилась рація. Почав накладати турнікети на ноги. Був у свідомості. Каже, намагався діяти чітко, без паніки. Це і врятувало йому життя. “Я морально був готовий до цього, адже знав, що рано чи пізно це могло трапитись. Я фізично та психологічно підготовлений. Міцність духу з’явилась ще з 13 років, після смерті тата. Тоді я швидко став дорослим. Крім того, з товаришами часто ходив у гори. Це теж загартувало”, — розповідає Павло.
Перед пораненням чоловік тільки-но повернувся з десятиденної відпустки. Рідні тоді наче щось відчували, довго прощались. Не могли відпустити. Вже у лікарні воїн дізнався, що має важкі травмування ніг, безліч рваних ран. По всьому тілі застрягли дрібні уламки. Довелось ампутувати великий палець на кінцівці. Загалом, у Павла вже було 18 операцій. Скільки попереду, покаже тільки час, адже ситуацію з пораненням лікарі називають надскладною. Чи вдасться повністю відновити кінцівку — також не відомо. Поки травмований пересувається на милицях, опираючись на ліву ногу. Найбільше Павло мріє повернутись до свого звичного життя, яке так любить. Повністю одужати і на вихідних ходити з родиною в гори. Адже вони звикли з дружиною та синами до активного відпочинку.
Бажає повернутись до власної справи. Вони з Христиною займались реалізацією автозапчастин. Тепер дружина повністю взяла сімейний бізнес на себе.