Максим Бабак міг втратити всі 4 кінцівки, адже евакуація відбулась лише через 10 годин
Глибокими шрамами написана історія українського опору на тілах поранених захисників. Часом пережиті моменти наскільки страшні, що понівечені області на плоті страшно нитимуть та болітимуть до самої смерті. Розмір та глибочінь психологічних травмувань визначити і зовсім зась. Адже, неможливо розбачити жорстокі картинки боїв. Не забути останній подих друга-побратима.
Через національну програму #ВрятуйКінцівку проходять десятки захисників. Навіть не так. Десятки героїв, які часом без досвіду, але за покликом серця йдуть захищати рідну землю. Знати історію кожного — варто. Адже ми з вами разом можемо допомогти “стати на ноги” у фізичному і психологічному станах. Нехай і не повністю. Але підтримка наша — це напрочуд важливо.
Один з учасників програми — 32-річний Максим Бабак. Йому поранило одразу чотири кінцівки. До жахливого повномасштабного вторгнення чоловік працював у поліції. До зони активних бойових дій потрапив у січні цього року.
“Тримали оборону у місті Мар’їнка, Донецької області. Почався ворожий артилерійський обстріл. Поряд зі мною розірвалась мінометна міна”, — згадує про момент травмування Максим. Його складний шлях лікування почався з 1 лютого і триває досі.
У бою захиснику сильно поранило всі кінцівки. Навіть після важких травм він намагався залишатись у свідомості. Каже, керував і допомагав побратимам накладати турнікети, адже неодноразово проходив курси надання першої допомоги. Евакуювати Максима змогли лише через 10 годин. Вивезти трьохсотого не вдавалось через шквальність обстрілів. У голові Максима тоді було безліч думок. Чи зможуть лікарі врятувати усі кінцівки, адже рани виглядали надто моторошно? Чи вдасться побратимам вижити, що з ними, адже на полі бою тоді було пекло?
Захисник вдячний, що медикам таки вдалось зберегти кінцівки. Адже 10 годин до евакуації часом може стати справжнім вироком. У цій життєво важливій процедурі кожна хвилина може мати вирішальне значення. Особливо у випадку крововтрати та інших серйозних травм.
Військові кажуть, що час — це дуже важливий фактор при наданні медичної допомоги при пораненні. Якщо травмування дуже серйозне, затримка може призвести до втрати кінцівок або навіть до загибелі травмованої людини. Наразі Максим знаходиться у Київській міській лікарні №8. Він зміг перенести вже 9 операцій. Попереду ще мінімум 4 хірургічні втручання. Поранений розповідає, що з ногами ситуація вже краща. А от руки працюють погано. Не дивлячись на складний характер поранень, лікарі дають хороші прогнози на відновлення захисника. Але на це необхідні час та терпіння. Максим каже, що намагається виконувати всі рекомендації медиків, адже планує повернутись до свого підрозділу якнайшвидше.
За словами експертів, мінно-вибухова травма — це одна з найстрашніших і травматичних подій, які трапляються з людиною. Вона може відібрати життя, залишити вічні шрами на тілі та в душі, змінити долю назавжди. Історії про поранених військовослужбовців та мирних мешканців, які вижили після мінної-вибухової травми, завжди лишають незгасаючі враження.
Поранення відразу 4 кінцівок, як у Максима Бабака — це не просто серйозна травма, це миттєва та повна руйнація способу життя. Уявіть, травмований втрачає можливість рухатися самостійно, робити найпростіші речі, які для нас, здорових людей, здаються такими банальними. Але він мужньо тримається і з оптимізмом дивиться у майбутнє. Незламний!