Поранений Данилов Віталій: “Кістка на руці не зрослась, тому необхідна складна операція”
Кажуть, професія вчителя — це покликання. Ця благородна спеціальність допомагає ростити націю свідомих людей. Адже педагог вкладає у юні голови духовність, моральність та перші напуття на все життя. Вчитель — це людина, яка передає знання, навички та цінності, які збагачують та зміцнюють суспільство.
Але часом доводиться ставити на паузу виховання майбутнього покоління і починати боротись за те, щоб майбуття в Україні взагалі не щезло. Вчитель — це не просто робота, це стиль життя. Ця професія вимагає від людини великої відданості, терпіння та постійного самовдосконалення. Такі навички стали в пригоді одному з учасників програми #ВрятуйКінцівку.
Віталій Данилов працював вчителем фізкультури у Миколаєві. Він закінчив військову кафедру і твердо знав, що має виконати свій громадянський обов’язок — захистити країну від агресора. Спочатку трохи зупиняла думка про те, що не мав військового досвіду. Зате, мав жагу цій справі навчитись.
У листопаді Віталія з побратимами направили виконувати завдання у Бахмутському районі. “Коли без попереднього досвіду потрапляєш у зону активних бойових дій — спочатку не страшно. Адже ти ще не знаєш, що на тебе чекає, адже раніше подібного не бачив. Спочатку сприймаєш все, як гру. Тільки вона на виживання. Важче вже потім, коли знаєш, як воно. Але людина до всього звикає, навіть до найжахливішого”, — розповідає педагог-захисник.
Через деякий час він отримав поранення. В той злощасний день ворог розпочав шквальний мінометний обстріл. Уламки снарядів добряче посікли йому тіло. Найбільше дісталось руці. Спочатку у лікарнях Тернопільщини йому вийняли більші осколки. З дрібними доведеться миритись усе життя.
Розповідає, що після поранення залишався у свідомості. Після евакуації одразу набрав рідних, повідомив, що живий. Віталій щиро вдячний своїм учням та їхнім батькам. Хвалиться, що ті дуже підтримували весь час. А ще безмежно дякує талановитим лікарям та щиросердним волонтерам, які траплялись на його шляху.
“Війна дуже змінює погляди на життя. Розумієш, що треба цінувати кожен день. Війна демонструє — хто є хто. Вона повністю оголює душу. Я вважаю, треба любити те, що маєш і боротись за це”, — вважає Віталій Данилов.
Зараз чоловік не може розігнути лікоть. На руці дуже пошкоджена і деформована кісткова система. Коли зробили останній рентгенівський знімок, виявилось, що кістка не зрослась. Наразі у Віталія запланована складна операція в Інституті травматології та ортопедії НАМН. Йому наново складатимуть та скріплятимуть пластинами кістки.
Чи буде необхідність в наступних операціях, покаже лише час та динаміка заживлення кінцівки. Але чоловік сподівається, що зможе швидко відновитись. Планує повернутись на допомогу побратимам. А після нашої перемоги знову поринути у педагогіку.
“Звісно, після перемоги треба трохи перезавантажитись. І тільки потім повертатись у професію. Я люблю працювати з людьми, тому хотів би рухатись у цьому напрямку. Суспільство у наш час потребує допомоги, і можливо, мій пережитий досвід комусь буде необхідним. Тому разом з вчителюванням, я б хотів себе спробувати у соціальній чи волонтерській сфері”, — підсумовує свою історію Віталій.
Як добре, погодьтесь, що є люди, які готові ризикувати своїм здоров’ям, щоб захистити тих, кого вони люблять та поважають. Часом вчителі вступають до військової служби, щоб захистити школярів та інших людей від небезпеки. Такі педагоги — справжні герої, які вчать своїх учнів не лише шкільним дисциплінам, а й моральним цінностям та патріотизму!