“Бачу, на руці б’є кров з артерії на декілька метрів. Зрозумів, що вона перебита”, – поранений Артем Батирєв
32-річний Артем Батирєв — один з багатьох учасників національної програми #ВрятуйКінцівку. Під крилом благодійного фонду “Здоров’я українського народу” талановиті українські лікарі продовжують боротись за збереження лівої руки військового. Він отримав складне поранення під час виконання бойових завдань у Донецькій області.
А ще півтора року тому чоловік жив у прекрасному місті Бровари. Працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. У вільний час займався настільним тенісом або рибалив. Та його долю надумали змінити агресори з сусідньої країни. Вони взагалі вирішили, що мають право переформатувати долю цілого українського народу. Геть нахаби.
Артем пішов до військкомату добровільно. Вирішив боротись з ворогом з перших днів великого вторгнення. Каже, не міг всидіти дома, коли росіяни почали творити такі безчинства на території нашої держави. Чоловік отримав кульове поранення у березні. Пояснює, що невдало виглянув з окопу.
“Вже за секунду бачу, що на лівій руці б’є кров з артерії на декілька метрів вгору. Зрозумів, що рука перебита. Побратими, що знаходились поряд, наклали турнікет. Після того пішов самостійно на точку евакуації”, — розповідає Артем. Травмований згадує, що спочатку біль у кінцівці був не дуже сильний, через рівень адреналіну у крові. А по дорозі до медиків, почав стрімко наростати.
Ворожа куля майже повністю розтрощила кістку біля ліктя. Звичайно, у такому випадку найкращим рішенням є оперативне втручання. Досвідчені українські хірурги зробили ряд процедур — очищення рани, видалення пошкодженої тканини, збирання потрощених кісток. Завдяки програмі #ВрятуйКінцівку травмованому воїну поставили спеціальну титанову пластину, щоб скріпити пошкоджені кістки. Рука потрохи вже почала заживати, але залишається проблема з пальцями. У них відсутня функція розжимання. Артем намагається ворушити ними, розробляти. Та поки успіхів не досяг. Як тільки зростуться розбиті кістки, лікарі будуть вирішувати, що робити з пальцями. Можливо, знадобиться реконструктивна хірургія, щоб відновити функціональність. Або ж, достатньо буде реабілітації. Тут вирішує час та індивідуальність кожного організму. Та й медики, звісно.
У той час, доки проходить процес лікування, дуже важливо підтримувати постраждалу людину як фізично, так і емоційно. Поранені воїни можуть відчувати себе вразливими, втратити впевненість у своїх здібностях чи стати залежними від допомоги інших. Ми ні на хвилинку не повинні забувати, завдяки кому маємо змогу жити у мирних містах. Тому завжди допомагайте захисникам, чи в рамках #ВрятуйКінцівку (за що вельми будемо вдячні). Чи тоді, коли хтось у камуфляжі зустрічається на шляху.
У Артема крім проблем з лівою рукою, вже у лікарні сталась внутрішня кровотеча. Каже, що в окопах немає часу слідкувати за харчуванням. Коли ж почались повноцінні й часті приймання їжі, організм відреагував саме так.
Попереду у чоловіка ще довгий шлях до одужання. Після усіх операцій можуть знадобитися фізіотерапевтичні процедури для відновлення рухомості та сили рук. Але Артем вже говорить про повернення на війну. Каже, його там чекають побратими. Запевняє, що не страшно повертатись у те пекло після всього пережитого. Адже роками працював у ДСНС і там вже надивився неприємних речей, що трапляються у житті людей. Тому, має деяку моральну підготовку. Головне, радить, щоб на війні у військового був інстинкт самозбереження. Бо якщо він відсутній, людина там довго не проживе.