Улюблене заняття війни — приносити біль. Вона буває різною, набуває всіх можливих відтінків, форм, потужності. Але головне, щоб людям боліло. Такий страшний характер у нинішнього кровопролиття, яке відбувається у сучасному світі просунутих технологій. Наче дві реальності — у Японії, Китаї, США випробовують нових людиноподібних роботів. А у нас не вистачає медичних засобів — титанових пластин, апаратів зовнішньої фіксації тощо.
Але ми — незламні! Ще не забули? Саме тому у Фонді “Здоров’я українського народу” трудять не покладаючи рук, щоб запобігти інвалідизації населення. Завдяки національній програмі #ВрятуйКінцівку захисникам та цивільним зроблені надзвичайно складні операції. Серед наших історій є такі, у які важко повірити. Для деяких учасників ампутація кінцівок була неминучою. Та завдяки вашим донатам та праці талановитих лікарів, цим поранених зберегли ЇХНІ руки та ноги. Програма стартувала менше ніж рік тому, а вже деяких воїнів вдалось повністю вилікувати. За власним бажанням вони знову повернулись у зону бойових дій і продовжують нищити ворога.
Один з наших резидентів, який почав брати участь у програмі зовсім нещодавно, також хотів йти захищати українську землю. Але не встиг потрапити на війну. 53-річний Володимир Адамчик родом із Мукачева, Закарпатської області. У нього чудова дружина. Вони разом виховали двоє дітей, тішаться трьома внуками. Після того, як його мобілізували, чоловік потрапив у навчальний центр.
Його підрозділ вже мав вирушати у зону активних бойових дій, а от Володимир у квітні потрапив на лікарняне ліжко. “Погано приземлився на полігоні”, — розповідає про свою неприємність чоловік. Тепер лікується у “Клеванській лікарні імені Михайла Вервеги”. Лікарі поставили діагноз — перелом ноги зі зміщенням.
Завдяки підтримці українців, які допомагають збирати кошти на операції для військових та цивільних, Володимиру зробили хірургічне втручання. Від медиків він дізнався про можливість безоплатної операції за сприяння Фонду “Здоров’я українського народу”. Нещодавно йому поламані кістки скріпили спеціальними пластинами. Тепер, головне, не ставати два місяці на ногу, щоб повністю відновилась після травмування. Якщо дотримуватись рекомендацій лікарів, вже через пів року чоловік зможе повноцінно ходити.
Володимир каже, що хоче повернутись на допомогу до своїх побратимів. Та чи вдасться, залежатиме від висновків лікарської комісії. Чоловік розповідає, що був здивований, коли дізнався про програму #ВрятуйКінцівку. За його словами, це неймовірно приємно, що люди працюють разом, аби допомагати тим, хто цього найбільше потребує!
Історія Володимира Адамчика стала ще одним свідченням того, що всі разом можемо підтримувати людей. Для нас важливо, щоб усім українцям було доступне якісне лікування та надійна опора. Ми зобов’язані робити все можливе, щоб наблизити перемогу і зберегти здоров’я громадян!