Важко не опускати руки, коли навколо тебе смерті і нещастя. Тяжко бути сильним духом, коли ворог нещадно знищує твою країну і твоїх людей. Важко. Але треба. Варто.
Намагається бути сильним і Андрій Колодочка. За свої 27 років йому не пощастило побачити пекло війни і людські страждання. До поранення чоловік був командиром танкової роти. Безстрашно знищував ворога, доки не отримав поранення.
Зараз чоловік бореться у лікарні за своє здоров’я. Найбільше боїться втратити праву руку. Йому зробили вже 7 операцій, щоб врятувати кінцівку. Медики продовжують робити надзвичайні речі, аби врятувати руку від ампутації. Кажуть, якщо після останнього хірургічного втручання вона буде рухатись — можна вважати це справжнісіньким дивом.
Осколок від снаряда вилетів наскрізь через Андрієву руку. Встиг розтрощити вщент лікоть. Пошкодив кістки, суглоб. Чоловік розповідає, що пощастило в одному — роздроблений лише один нерв, інші — цілі. А це дає надію на, хоча б і часткове, відновлення руки.
До свого бойового досвіду Андрій працював програмістом. Хоча мав вищу військову освіту, все ж ІТ-технології його цікавили більше. Тому, вже після першого контракту звільнився, щоб присвятити життя “діджитал”. Крім того, чоловік вів досить активний спосіб життя. Він стрибав з мосту, з парашутом. Любив альпінізм, тому часто присвячував час сходженню на гори.
Його життя, як і більшість українців, з ніг на голову перевернуло повномасштабне вторгнення. Хлопця мобілізували. Якраз в цей час з Польщі повертались його друзі, щоб призватись до Збройних Сил України. В березні Колодочку зі Львова товариші забрали з собою до Овідіопольського військкомату, що на Одещині.
Воював Андрій у складі морської піхоти на посаді командира танкової роти. Розповідає, що день, коли отримав поранення, пам’ятає до дрібниць. Трапилась жахлива подія 25 серпня. Штурмували позиції ворога. Коли вже отримали команду на відхід, Андріїв екіпаж мав забрати поранених. Час від часу боєць висував голову зі свого танку, така специфіка цієї машини. Вже їхав забирати двох трьохсотих. В цей момент неподалік розірвався снаряд. Чоловік поспів заховатись в танк. Не встиг лише забрати руку…
Одразу зрозумів, що поранений. Боявся, щоб лише кінцівка не була відірвана. Каже, навіть на годинник, що був на скаліченій руці, встиг подивитись. Час травмування запам’ятав, це важливо для подальшого лікування.
Прооперувати руку лікарі змогли не одразу. При такій травмі необхідна хірургічна обробка і варто чекати заживлення, щоб не почали гнити кістки від інфекцій. Наразі, Андрій прооперований. Чекає на одужання. Його травма є надскладною, тому лікарі не беруться давати одностайних прогнозів.
Андрій сумує, що при своїй інвалідизації тепер ніколи не зможе знову займатись альпінізмом та стрибати з парашутом. Воювати за Батьківщину також вже ніяк. Каже, доведеться повністю перебудовувати своє життя під нове існування. Поки що навіть боїться будувати плани на майбуття. Хоче лише одного, щоб кінцівка зажила і відновилась. Це допоможе наздогнати всі новинки у галузі програмування і вийти на улюблену роботу.
Підтримати програму Про програму