“Після попадання ракети мене викинуло у підвал. Я впав на електрокабель”, — поранений Іван Янцевич
У Івана Янцевича було вже 34 операції. Він дивом залишився живим після того, як у приміщення, де знаходився, прилетіла ворожа ракета. 29-річний чоловік був мобілізованим. Він не мав попереднього військового досвіду, але навички здобув у навчальному центрі. Після виконання бойового завдання, повернулись з побратимами на місце дислокації. Лягли відпочивати.
Біля третьої ночі у будівлю влучила ракета. 7 вбитих, 2 — тяжкопоранених. Іван знаходився на першому поверсі. Але від потужного удару зруйнувалась бетонна підлога і він провалився у підвал. Силою від вибухівки його ще й кинуло на електрокабель. У всьому цьому жаху та хаосі він не втрачав свідомість і міг бачити все кошмарне, що відбувалось навкруги. “Пам’ятаю, як в очах були білі спалахи. Неначе хтось сліпив мене фотоапаратом. А ще було відчуття, наче хтось сильний кидає мене по кімнаті. Я зрозумів, що впав на струм. З усіх сил почав кричати, щоб мої хлопці вимкнули електрику, бо мене сильно б’є. Вже потім трохи розвиднілось. Я побачив, що знаходжусь вже у підвалі”, — ділиться болючими спогадами Іван. Чоловіку сильно спалило шкіру струмом. Весь одяг, який був на ньому, згорів просто на шкірі. Крім того, Івана ще й дуже пошматувало уламками. “В животі була дірка. Осколок зайшов на виліт, пошкодив печінку, розірвав сліпу кишку у двох місцях. Я підняв трохи голову, побачив що електропроводи стирчать до гори. Далі трохи намагався встати. Побачив, що ліва нога лежала рівно, а права була зламана. Вона лежала поперек аж під лівою, викривлена і трималась на самій шкірці”, — розповідає поранений. Іван каже, що спочатку навіть болю не відчував через стан шоку. Величезну рану на животі не бачив під кофтою. Вже коли побратими підбігли накладати турнікет на ногу, помітили дірку. Опісля приїхав екіпаж швидкої допомоги, вкололи знеболююче. Побратими почали виносити травмованого з підвалу через вікно першого поверху. За час лікування чоловіку зробили 34 операції. Його шкіра сильно обгоріла, тому довелось її пересаджувати. Деякі рани потихеньку загоюються. Найскладніша ситуація наразі з ногою. У нього перелом стегнової кістки. Апарат Ілізарова на кінцівці був понад 8 місяців. Нога не досить добре відновлюється через опіки. Попереду у травмованого ще складні операції. Лікарі їх відтерміновують. Причина у тому, що у захисника тримається температура 39,5. Ніхто з медиків не може визначити її причину. Але все ж лікарі єдині в одному — вони пообіцяли Івану, що він обов’язково буде ходити на своїх двох ногах. Для цього потрібно лише багато часу та терпіння. “Коли трапилась ця ситуація, я одразу почав налаштовувати себе — сталось, що сталось. Я спробував прийняти це і намагаюсь жити далі. Заради своєї родини. Часом бачу відео, коли маленькі діти йдуть на могилу до своїх батьків. Тоді, на секунду, пробігає думка у голові, що на їх місці міг бути я. І мої дітки так само б бігли до місця поховання. Від цього стає моторошно. Вони у мене ще зовсім крихітні — синові 3,5, а донечці 1,5 року”, — ділиться переживаннями захисник. Івана до наступної операції виписали додому. Каже, що тут і стіни лікують. У сонячні дні поранений виїжджає на візочку дихати свіжим повітрям на подвір’я. 
Дружина допомагає підійматися з ліжка, пересідати на крісло. Поряд з Іваном бігають маленькі діти. Розповідає, що син вже розуміє — у тата болить нога, не можна її чіпати. А от маленька донечка проситься на руки, незважаючи ні на що! Вони є сенсом його життя. Він зараз щодня споглядає життєві картини, які мотивують лікуватись, не здаватись і йти до повного одужання. Звичайно, це і є одна з тих психологічних реабілітацій, які можуть налагодити психологічний стан після травмування. Іван радіє, що пошкодження на тілі заживають. Вже відновлюється шлунок. Турбує лише нога. Після операції, на яку він так чекає, доведеться проходити довгу реабілітацію. Він 8 місяців не згинав коліно. Каже, що після пересадки шкіри воно повністю задубіло. Необхідно буде тренуватись, розтягувати. Учасником програми #ВрятуйКінцівку Іван Янцевич став не так давно. Йому порадили лікарі. Тепер завдяки вашій підтримці та Фонду “Здоров’я українського народу”, поранений воїн таки дочекається операції, яка поставить його на ноги. Проводитимуть її найкращі спеціалісти в обласній лікарні міста Рівне. 
Війна приносить як фізичні, так і душевні страждання. Коли бачиш, через що доводиться проходити українським захисникам — сивіє волосся. Вони переживають такі страждання, про які точно не написано навіть у найстрашніших книжках про пекло. Доводиться терпіти якийсь суцільний коловорот катувань — тілесних, психологічних, душевних, емоційних… Вирвати пригнічену людину з цього жахливого торнадо під силу нам з вами. Варто лише підтримати й допомогти побачити нові вектори, другі орієнтири, що вестимуть у стабільне життя після війни.