Поранений з позивним “Пекар”: “Після перемоги продовжу випікати хліб”
43-річний Віталій Товстоган має позивний “Пекар”. Так його називають побратими через те, що чоловік все життя займався випіканням хліба. Але зараз ця робота не на часі — у країну прийшла велика війна. “Випікати хліб знову буду після перемоги, а зараз час нищити ворога”, — каже захисник.
Воїн жив з донькою та дружиною у Дергачівському районі. Населений пункт знаходиться за три кілометри від кордону з Білоруссю. Ранок 24 лютого для родини Товстоган почався з вибухів. Крили артою. У селищі наразі майже знищені всі будівлі. У Віталія квартира теж повністю вигоріла. Каже, що не бачив цього, бо поїхати туди, де і зараз гаряче, не може. Але інформацію передали знайомі.
Йому з родиною тоді ледве вдалось виїхати. З собою не встигли взяти ні речей, ні документів. Хотів піти у військкомат, але довелось чекати понад пів року, доки не відновив документи. Віталія мобілізували у кінці жовтня. Військового досвіду до цього моменту він не мав. Але після 4 днів навчання вже попросився на передову. мотивувало бажання якнайшвидше помститись російським окупантам за випалене селище, за згорілу квартиру, за зруйноване життя, за зіпсоване майбуття.
У листопаді він вже воював у Соледарі. Каже, що для чоловіка без бойового досвіду найтяжчими були тільки перші 4 дні. За цей час звикаєш до безперебійних та гучних обстрілів. А далі, сприймаєш все, що відбувається навколо, як звичайні будні.
Віталій мужньо виконував бойові завдання на найзапекліших ділянках та допомагав гнати ворога. Але 30 січня отримав поранення на позиції у Бахмуті. Тоді окупанти обстріляли українських воїнів з САУ. В той час було темно і чоловік не одразу зрозумів, що трапилось. Спочатку — сильний удар. Зрозумів, що щось не так з рукою. Але зрадів, що може рухати пальцями — значить права кінцівка не відірвана. Сильний біль відчув вже набагато пізніше.
Крім нього ще двох побратимів поранило. Пощастило, що один воїн з-поміж них був неушкодженим і зміг вивести трьохсотих на евакуацію. Хоча це відбулось не одразу, через сильні обстріли довелось чекати, коли можна було вийти з позиції. Віталій лікується у Харкові. Там зараз живуть його дружина та донька. Розповідає, що найрідніші піклуються про нього, нічого не дають робити. Хоча чоловік і правша, намагається перелаштовуватись на роботу лівою рукою. Навіть підпис навчився нею вимальовувати.
З правою рукою біда. Між ліктем і зап’ястям поранило осколками. Залізяччя дуже перебило кістки. У травмованого було вже 4 операції. У руку вставили спеціальні пластини. Як заживатиме рука, чи відновиться повністю, лікарі поки не можуть прогнозувати. Віталій сподівається, що ще зможе повернутись у зону бойових дій. Якщо ні, каже, що допомагатиме у тилу. А після перемоги обов’язково продовжить свою улюблену справу — випікатиме хліб!